Незабутні зустрічі

Про чарівний світ тварин Кавказу, Криму та Карпат: рисі, кавказькі тури, олені, грифи, ведмеді. Подорожі й мандрівки дикою природою. Юрій Безух.

Завдання моє полягає в тому, щоб показати не природу взагалі, а Сірогозький степ – серцевину Таврії. Але зустріч з дикими тваринами в природі – це завжди радісна подія, яка надовго запам’ятовується. Хочу поділитися кількома такими зустрічами. Дві були заочні, тобто самих тварин безпосередньо ми не бачили.
Перша була в Карпатах в районі Говерли. Наша туристична група рухалася по глибокому свіжому снігу. Лижники зі степовиків, прямо скажемо, неважні. Хотілося натрапити на втоптану лижню. Та її якраз і не було. Зате трапилися сліди, які співпадали з нашим маршрутом. Ми бадьоро рухалися по них. Потім хтось поцікавився: «А чиї це сліди?». Ми придивилися – то були сліди рисі. Незабаром вони звернули в бік, а ми пішли своїм маршрутом.
Друга зустріч була на Кавказі. Ми переплутали перевали й три дні брели по ущелинах Західного Кавказу, по справжніх дрімучих лісах, захоплюючись величчю не потривоженої людиною природи. Потім нам трапилась досить велика ділянка прибережних непрохідних заростей арчаку. Рухатися можна було лише по звірячих стежках. Місцевість була волога. Раптом мене покликав Боря Грибнєвський. Ми пропустили групу трохи вперед. «Юра, дивись». На вологій стежці чітко було видно сліди великої ведмедиці та ведмежат. Вибору у нас не було, тож продовжували рухатися вперед. Лише коли стежка вивела в сосновий бір, ми з полегкістю зітхнули. Тут уже був простір для маневру. Незабаром ми зупинилися на ночівлю. Та запас хмизу зробили в розрахунку на цілу ніч.
Там же, на Кавказі, відбулася ще одна зустріч. Погода нам явно не сприяла. Чим вище піднімалися в гори, тим більшим ставав туман. То все тонуло в білому мороці, то з’являлися прогалини, де щось можна було побачити. По тому, що замість однієї стежки нам почало траплятися кілька, ми зрозуміли, що загубили туристичну стежку і йдемо козячою. Причому в самому прямому розумінні цього слова. Коли трохи прояснилося, на схилі ми побачили групу диких кавказьких кіз-турів з козенятами. Попереду, ближче до нас, стояв могутній бородатий тур. Далі все зникло в тумані. Ще кілька разів у просвітках ми бачили цих граціозних тварин. Причому, кожного разу між нами й самками стояв старий тур.
Так ми врешті вийшли до перевалу, й почався досить крутий спуск донизу. Кількість стежок почала зменшуватися, і врешті лишилася одна. Густий туман не давав змоги хоча б приблизно зорієнтуватися в розмірах ущелини, якою ми рухалися. Залишалося лише довіритися стежці. Поступово зверху туман почав розсіюватися, й ми прямо над головами побачили... суцільну скелю. Відчуття було таке, начебто спускаємося в потойбічний світ. Туман розсіювався. Ми побачили, що йдемо краєм глибокої ущелини, над нами нависають скелі. Та спереду й позаду в розщелині показалося небо.
Щось подібне я ще відчув, купаючись одного разу ввечері в Азовському морі. Море було тепле й парне. Його все дужче вкривав молочно-білий туман, який зрівняв межу між водою та повітрям. Зникло все: горизонт, берег, була лиш тепла й волога всеохоплююча біла пітьма. Це був якийсь первісний позапросторовий та позачасовий морок. Єдине, що єднало зі світом, – відчуття піску під ногами.
Більше 20 разів мандрував я з рюкзаком Кримом. Але лише раз, спускаючись з Дімерджи, ми побачили над головою пару грифів. Навіть на віддалі відчувалася велич і могутність цих птахів. В Україні їх лишалося кілька пар, і лише в Криму.
Згадалася почута в дитинстві розповідь дідуся. Під час служби в царській армії, його рано-вранці розбудив друг. Вони пішли лісом (здається, це теж було на Кавказі) й побачили в ранковому тумані на лісовій поляні оленя. Деталі розповіді забулися, але запам’яталося захоплення в голосі і в очах на той час уже 75-річного діда. Недаремно древні радили збирати світлі враження в юності, щоб вони зігрівали вас на старість.

Кавказький тур

Избранное: рассказы о живой природе
Свидетельство о публикации № 6908 Автор имеет исключительное право на произведение. Перепечатка без согласия автора запрещена и преследуется...

  • © lik :
  • Очерки
  • Читателей: 2 297
  • Комментариев: 0
  • 2014-04-20

Проголосуйте. Незабутні зустрічі. Про чарівний світ тварин Кавказу, Криму та Карпат: рисі, кавказькі тури, олені, грифи, ведмеді. Подорожі й мандрівки дикою природою. Юрій Безух.
Краткое описание и ключевые слова для Незабутні зустрічі:

(голосов:1) рейтинг: 100 из 100
    Произведения по теме:
  • Дари степу
  • Природа Таврійського степу: білий лунь, куріпка, перепіл, кулик, лиска, фазан. Продовжуємо мандрівку Таврійським степом.
  • Вони зникли або зникають
  • Тварини і птахи, що населяють і колись населяли Таврійські степи і південно-східну зону України: байбак, дрохва, тхір-перев’язка, сліпак, мишівка...
  • Провісники весни
  • Перше квітня це не лише день гумору та сміху, а й міжнародний день птахів. Нарис про птахів, наших перших співців, провісників весни. Весінні птахи: граки, коноплянка, чечевиця, чечітка, снігур,
  • Смерч в Дурній балці
  • Очерк о смерче 1966 г. на юге Украины. Нарис про справжню непересічну подію майже 50-річної давнини в Таврії. Юрій Безух.
  • Тризна
  • Сучасний нарис. Нарис мої сучасники. Віталій Шевченко.  – Пом`яніть мого батька, Миколу Сидоровича, – звернулась до колег середніх літ жінка з м`якою полтавською вимовою, – доброї душі була

Информация
Посетители, находящиеся в группе Гости, не могут оставлять комментарии к данной публикации.
Незабутні зустрічі