Вірші про бабусь

      
 
БАБУСЯ ВАРЯ

Із висоти уже прожитих літ,
Яких набралось рівно дев’яносто,
Бабуся Варя розвидняє світ,
Бо вчить нас жити чесно, чисто й просто.

Тактовна, мудра, горда без гордині.
І гордо й ми підводимо чоло,
Як бабця скаже: «У моїй родині
Злодіїв і п’яничок не було».

З онуками обходилася круто.
Та треба і належне їй віддати,
Бо ті, до кого бабка брали прута,
Виходили у люди й в кандидати.

Неграмотна, але розумна й строга.
Не знаючи наук, химер, ідей,
Нас вчила: «Не надійтеся на Бога,
А вірте в працю, діти, і в людей.

Не забувайте батьківської хати.
Ніколи не цурайтеся землі.
І поки ще живе на світі мати,
Спішіть, летіть до неї на крилі».

І все життя спішать до мами діти,
За ними внуки й правнуки біжать.
Не за столами щедрими сидіти,
А сіяти, садить, копати, жать,

Білити хату, волочить драбину,
Змітати листя і смолити дах.
– Кому я, діти, це добро покину? –
Бринить сльоза в бабусиних очах.

– Бабусю, рідна, Ви таки багата,
Але не стільки нажитим добром,
Як тим, що всіх в старенькій Вашій хаті
Обдарували ласкою й теплом.

Родина Ваша – то найбільше щастя:
Онуки, діти, правнуки малі.
Ви – корінь роду. Яблуня гілляста.
А яблучка – уже по всій землі.

Вам є що залишити, чим гордитись.
І ми прийдем з запилених доріг,
Щоб з Вашої криниці знов напитись
І Вам вклонитись аж до самих ніг.

Живіть ще довго. Та якщо лелеки
До дідуся колись Вас віднесуть,
Весь світ заплаче: близькі і далекі.
І в цім життя найвища ціль і суть.

БАБА МАРІЯ

Біла хата в садочку мріє.
Ронить листя груша крислата.
– Добрий день Вам, бабо Маріє,
Віковічна солдатська мати!

Свого сина чека донині,
Не скорившись воєнній долі.
Колоском він проріс на чужині,
На снарядами зоранім полі.

На тім полі пшениця спіє.
Заросли вже війни воронки.
Тільки й досі в серці Марії
Кровоточить слід похоронки.

Вічним болем в неї біліє
Голова, як стара кульбаба.
Вже немає «мами Марії» –
Йде по стежці самітня баба.

Повний двір дітлахів напросить,
Щедро грушами пригощає,
Їх голівки сльозами росить,
Всіх онуками називає.

Бо ж нема в Марії нікого.
Пахне пусткою чиста хата.
У куточку ікону Бога
Уквітчали рушник і м’ята.

Та не може баба молитись.
– Не вберіг мого сина – Божий.
Кожний день підходить дивитись.
Бог очима на сина схожий.

Очі карі і очі сині
Знову стрінуться хоч на мить.
Не лишилось карточки з сина –
Баба з образом гомонить.

– Рясно груші вродили нині...
– Часто серце, сину, болить...
За вікном у чорній хустині
Згорьована ніч стоїть.

ЗУСТРІЧ

Щаслива в матері хвилина:
В автобусі зустріла сина.
На сонці вигорілий чуб,
Ласкавий усміх юних губ,
Очей невипиті озерця,
Значок «Динамо» проти серця,
Немов лоза, гнучкий у стані.
Загинув син в Афганістані.

Автобус став. Хлопчина сходить.
Вона ж очей з нього не зводить.
У двері вискочила слідом,
Зіткнулася з якимось дідом
Та й вибачатися не стала.
До хлопця поглядом пристала
І назирці, немов причинна,
Пішла, любуючись на сина.

Не стала кликати, гукати,
Боялась тінь його злякати,
Бо встигла розумом збагнути:
Не може цього чуда бути.
Він йшов невбитий і веселий,
Її минаючи оселю.
Враз обернувсь. Земля хитнулась,
Бо він сказав:
– Ти що, звихнулась?
Ідеш за мною, як мара.
Чи, може, втюрилась, стара?

Зчорнів для жінки день погожий.
– Я... помилилась. Ти не схожий.

Бабуся

http://stihi.pro/8263-vrsh-pro-babus.html
Свидетельство о публикации № 8263
Рекомендуйте стихотворение друзьям
Избранное: стихи о семье стихи о материнстве
Автор имеет исключительное право на стихотворение. Перепечатка стихотворения без согласия автора запрещена и преследуется...

Краткое описание и ключевые слова для стихотворения Вірші про бабусь : Вірші про бабусю, солдатську матір. Загинув син в Афганістані. Бабо Маріє, віковічна солдатська мати! Бабуся Варя розвидняє світ. Бабусю, рідна... Проголосуйте за стихотворение: Вірші про бабусь
(голосов:5) рейтинг: 100 из 100

    Стихотворения по теме:
  • Злетіло листя
  • про щвидкоплинність життя
  • "Яка це розкіш – слово «мама»..."
  • Вірші про матір. Яка це розкіш – слово «мама», немов хрусткий із печі хліб. Бачить влітку матусю рідну у садку. Слова від мами: «Мій синок».
  • і світ, і простір...
  • крик душі, або просто про нездійснене кохання
  • Цеглини життя
  • Вірш про людське життя і раптову смерть. Людські літа – то є цеглини, з яких складається життя. І скотиться життя у прірву. Валентина Хлопкова.
  • Смакую...
  • Вірші про маленькі й великі радості життя. Мені смакує ще моє життя. Смакує світ цей різнокольоровий, і я смакую цю чудову мить.
  • Дзвоника останнє свято
  • Вірш про свято останнього дзвінка і прощання з першим вчителем. Перший вчитель – мов світило. Вчителю наш милий. Попрощатися несила. Дзвоника останнє свято…
  • «Повітря димне попіл кружить...»
  • Вірш про спогади дитинства і сільського затишку, про просте й ясне життя. І це життя, просте і справжнє, Чи ще відчую я колись? Олександр Конопля.
  • Примари з минулого
  • Вірші про школу і юність, спогади. Згоріла школа товстобока. Звугліла юність наша скиглить. Олександр Конопля.
  • «Хати розбрелись у сині...»
  • Вірші про діда, про рідне село, про баштан. Дід смачно луза насіння І каже: „Я ще ого!”. Раїса Малікова.
Вірші про бабусю, солдатську матір. Загинув син в Афганістані. Бабо Маріє, віковічна солдатська мати! Бабуся Варя розвидняє світ. Бабусю, рідна...

  • Валентина Хлопкова Автор offline 17-11-2014
Правдиво, щемливо-болісно. Дякую, Любо.
  • Ольга Суслова Автор offline 17-11-2014
Все три стихотворения на высоком уровне и трогают своей искренностью до глубины души.Удачи Вам!
Информация
Посетители, находящиеся в группе Гости, не могут оставлять комментарии к данной публикации.
Вірші про бабусь