Хортиця – душі моєї пісня

Острів Хортиця в Запоріжжі. Хортиця – найбільший острів Дніпра – розміщується в центральній частині Запоріжжя. Як вчені пояснюють походження назви «Хортиця». Тамара Шевченко.

Автор: Тамара Шевченко,
історик, м. Запоріжжя

Минулого року Національний заповідник «Хортиця» відзначив 50 років з того часу, коли острів Хортиця був оголошений Державним історико-культурним заповідником.
Великий український поет Т.Г. Шевченко у листі до П.І. Гессе (1 жовтня 1844р., Санкт-Петербург) влучно сказав про нашу землю: «История Южной России изумляет каждого своими происшествиями и полусказочными героями, народ удивительно оригинален, земля прекрасная. (…) Мне кажется, будь родина моя самая бедная, ничтожная на земле – и тогда бы она мне казалась краше Швейцарии и всех Италий. Те, которые видели однажды нашу краину, говорят, что желали бы жить и умереть на ее прекраснейших полях. Что же нам сказать, ее детям? Должно любить и гордиться своею прекраснейшею матерью». (Тарас Шевченко, Твори у п’яти томах, Том V, Київ, «Дніпро», 1971 р., с.238).
Ці прекрасні слова великого поета з повним правом відносяться і до нашої Хортиці.
Хортиця – найбільший острів Дніпра – розміщується в центральній частині міста Запоріжжя. Довжина острова 12,5 км, ширина – від 1,5 до 3 км. Загальна площа острова біля 3000 га.
З геологічного погляду острів Хортиця являє собою частину Українського кристалічного щита. Долина ріки Дніпро в районі Хортиці є єдиною збереженою ділянкою порожистої частини ріки. Геологічною основою острова служать докембрійські породи віком близько 2,6 млн. років, у першу чергу граніти, покриті шаром більш молодих осадових порід.
У північній частині Хортиці над берегом скелі піднімаються заввишки 40-50м, що знижаються до півдня.
Рельєф острова різноманітний, що призводить до наявності тут більшості ландшафтних зон України (гірська, степова, байрачна, плавнева, лугова, пустеля й напівпустеля). Найвищі урочища острова це Верхня Голова, Середня Голова та Нижня Голова.
Флора Хортиці нараховує понад 1000 видів рослин, з яких 15% є ендеміки. На острові стикаються різноманітні природні зони, різнотрав`янисті ковилові степи, дубові і хвойні ліси, заплавні луки. Завдяки особливим мікрокліматичним умовам, утвореними могутньою рікою, рослинні угрупування істотно відрізняються від материкових.
Фауна Хортиці представлена 245 видами: всі земноводні плазуни, ссавці, і 39 видів птахів. Із них 17 видів залишаються у зимовому сезоні на острові.
Перша письмова згадка про Хортицю наводиться в праці візантійського імператора Костянтина VІІ Багрянородного (905–959) «Про управління імперією», в якій він писав: «Пройшовши Крарійський перевіз, вони, руси, причалюють до острова, який носить ім’я Святого Георгія. На цьому острові вони вчиняють свої жертвоприношення: там стоїть величезний дуб…»
Вчені по різному пояснюють походження назви «Хортиця». Одні дотримуються думки, що вона пішла від імені давньослов’янського бога Хорса, інші пояснюють назву від тюрксько-половецького слова «орт», «орта», що значить «середній».
Професор Одеського університету Ф. Брун вважав, що назва виникла від слова «хорт», що означає «борзий пес».
Юрій Шилов вважає, що назва пішла від слова «харт», що означає «захист».
Запорізький історик і краєзнавець Віталій Шевченко пропонує свою версію походження назви острова Хортиця. Він виводить назву від готського слова «кінь», яке перейшло у англійську мову – «horse». Horse – на англійській мові це значить – кінь. Від готів із берегів Дніпра воно потрапило у англійську мову, а в нас збереглося у назві славетного острова. А чому саме англійське, вірніше готське, слово перетворилося у Хортицю? Тому що саме на Хортиці і навколо неї наші пращури вперше у світі приручили дикого коня.
У руських літописах острів звався Хортичим, Кортицьким, Городецьким, Ортинським, Інтрським.
Перша згадка у руських літописах про острів Хортицю зустрічається в давньоруському літопису «Повість врем’яних літ» за Іпатським списком під 1103 роком: «И поидоша на конях и в ладьях и приидоша ниже порог, и сташа в протолчех и в Хортичим острове».
Польський хроніст Мартин Бєльський називає острів Хортиком, Еріх Лясота і Г. Боплан – Хортиц, Хіртиця.
Зокрема, Е. Лясота, який побував на острові 1594 р. занотував у своєму щоденнику, що це «прекрасний, гористий, веселий острів».
В Атласі Дніпра 1786р. адмірал Пущин іменує його Хортицьким, а історик України Олександр Рігельман (1720–1789) – Хордецьким.
Земля Хортиці приховує десятки й сотні різних археологічних пам’яток і культур. Потужність окремих стратиграфічних шарів археологічних культур в хронологічному вимірі становить десятки, сотні, тисячі років.
Матеріальні рештки минулих цивілізацій на території острова являються цінним фактологічним матеріалом, що характеризує значення Хортиці на протязі всієї її історії. Це поховання, стоянки, культові споруди, кічкаські давньослов’янські поселення, літописне Протолче в південній частині острова.
На Хортиці археологічні пам`ятки досліджували відомі вчені – археологи В. Беренштам, Я. Новицький, Д. Яворницький, А. Добровольський, П. Смолічев, В. Пєшанов, О. Бодянський, А. Сокульський.
В наш час продовжують археологічні дослідження Хортиці нове покоління вчених – Максим Остапенко, Дмитро Кобалія.
Підводними дослідженнями навколо Хортиці займалися Г. Шаповалов, Є. Спінов та В. Нефьодов.
Багато зусиль поклали для вивчення Хортиці відомі запорізькі краєзнавці Володимир Шовкун, Геннадій Марченко та Юрій Вілінов.
Починаючи з кінця ХV століття Хортиця стає одним з опорних пунктів, де проходило формування запорозького козацтва. Тут, як і на інших островах за дніпровськими порогами, будували свої укріплення низові козаки.
Після Дмитра Вишневецького на Хортиці будували укріплення Яків Шах та Петро Конашевич-Сагайдачний.
На протязі всього існування Запорізької Січі острів Хортиця входив в територію Вольностей Війська Запорізького. Тут постійно розміщувався козацькій гарнізон.
Чисельні пам’ятки (стоянки, укріплення) пов’язані з перебуванням запорізьких козаків в період російсько-турецької війни 1735-1739 років. На Хортиці виявлені місця розташування зимівників запорізьких козаків І. Шевця, Кравцова, Семена Кравця.
Після скасування Запорозької Січі у 1775 р. за новим адміністративним поділом Хортиця відійшла до Новомосковського повіту. Григорій Потьомкін одержав острів Хортицю в подарунок від Катерини ІІ. Згодом він у 1789 році передав острів казні.
І в цьому ж році на Хортиці поселилося 18 сімей німців-менонітів із Данцига. На острові меноніти проживали до 1916 року.
Хортиця завжди була символом волі українського народу та джерелом натхнення для митців. В героїчному творі Миколи Гоголя «Тарас Бульба» оспівана Хортиця. Цю героїку втілив у музику композитор М. Лисенко, написавши оперу «Тарас Бульба».
Великий Кобзар Т.Г. Шевченко, отримавши волю, в першій подорожі по Україні, у 1843 році відвідав Запоріжжя і Хортицю, яку він згадує в творах «Гайдамаки», «Гамалія», «Іржавець», «І мертвим і живим…», «Не хочу я женитися».
Після відвідин острова у 1896 році Іван Бунін написав оповідання «Козацьким ходом». Працюючи над своїм монументальним полотном «Запорожці» Ілля Рєпін відвідав Хортицю 1880, 1888 та 1890 роках.
Козацький степ, козацька звитяга давали наснагу майстрам пера і пензля. У 1883 році поет Яків Щоголів теж відвідав легендарну Хортиці і написав відому баладу «Хортиця».
Часто бував на Хортиці Дмитро Іванович Яворницький – оспівувач запорізького козацтва. Хортиці він присвятив окрему працю – «Остров Хортица на реке Днепре» (1886 р.).
Із великих подвижників Хортиці треба в першу чергу сказати про Миколу Петровича Киценка і його книгу «Хортиця в героїці і легендах», яка вийшла у Дніпропетровську у 1972 році.
Захисниками Хортиці були у свій час Олесь Гончар, Олена Апанович, Петро Ребро. Зберігала рослинний світ Хортиці кандидат біологічних наук Клавдія Євгенівна Корещук, яка довго працювала у заповіднику.
Із сучасних дослідників і популяризаторів Хортиці треба нагадати в першу чергу бувших директорів заповідника Арнольда Леонідовича Сокульського та Костянтина Івановича Сушка.
Поєднання унікальних природних і історичних комплексів дає змогу вважати Хортицю одним із семи чудес України.
Хочеться закінчити цю оповідь словами незабутнього Миколи Петровича Киценка: «Ідуть роки, минають століття. Тільки, як і колись, чарівним гігантським кораблем витягся посеред Дніпра і пливе у майбутнє, несучи на своїх берегах, велику народну славу, острів Хортиця, - оспівана колиска Запорозького козацтва…»







Для увеличения изображения
нажмите на фото
Избранное: статьи по истории история запорожского края
Свидетельство о публикации № 9286 Автор имеет исключительное право на произведение. Перепечатка без согласия автора запрещена и преследуется...


Проголосуйте. Хортиця – душі моєї пісня. Острів Хортиця в Запоріжжі. Хортиця – найбільший острів Дніпра – розміщується в центральній частині Запоріжжя. Як вчені пояснюють походження назви «Хортиця». Тамара Шевченко.
Краткое описание и ключевые слова для Хортиця – душі моєї пісня:

(голосов:3) рейтинг: 100 из 100

Информация
Посетители, находящиеся в группе Гости, не могут оставлять комментарии к данной публикации.
Хортиця – душі моєї пісня