"Гей, Січ іде!.."

Про вивчання української літератури та підручники в радянський період та у теперішній час. Віталій Шевченко.

Этому ли учат сейчас на уроках украинской литературы и истории Украины? Достойно ли потомкам казаков, принимавших в свои ряды вовсе не по национальному признаку, но по играющей силе, по доблести и таланту – по «харизматичности», говоря современным языком, – достойно ли третий век подряд плакать вместе с Шевченко, искать виноватых и гордиться своей обиженностью как чем-то исключительно приятным?
Светлана Скорик


В статті вельмишановної Світлани Іванівни Скорик «Мои поэтические учителя» наштовхнувся на слова, які виніс епіграфом до цієї статті. При всій повазі до Світлани Іванівни, повинен зауважити, що це місце в її статті потребує деяких роз`яснень.
Як людина, яка довгий час викладала в школі історію, наголошую, що на уроках української мови і літератури викладають тільки той предмет, який записаний у програмі. Іншого не може бути за визначенням. Не можна ж на уроці української мови і літератури викладати англійську.
Тепер відносно викладання історії України в школі. До 1991 року в школах України українську історію не викладали. Де ви бачили якусь європейську країну, де б учням не викладали історію народу, до якого вони належать? Такої немає, не знайдете. А в Радянському Союзі і в Російській імперії це було можливо.
Можна погодитися з Світланою Іванівною, що підручники в школах по історії були не дуже кваліфіковані, але ж подивіться, хто їх створював: ті, кому було потрібно оглядатися весь час на різних Кравчуків та Кучм, Ющенків та Януковичів. Як казав Кравчук: «Маємо те, що маємо».
Головне інше, - діти на Україні вперше з 1654 року мали можливість опановувати історію народу, до якого вони належать. Можна тільки дивуватись, що в таких умовах існування український народ не розпорошився по всіх усюдах, а все ж таки зберіг свою мову, землю, культуру і історію.
Тепер відносно запорозьких козаків. Вони з`явилися в кінці ХУ століття і були знищені Катериною ІІ в кінці ХУІІІ століття. Це були збройні сили України, які захищали свій народ від знищення.
Які були умови прийняття людей з усіх усюд в склад Запорозького козацтва? Були ось таки умови: людина повинна бути вільною і нежонатою, православною. Крім того, треба знати, що на Січі були школи, де молоді козаки навчалися грамоті і військовому мистецтву. Про це дуже добре написав Григорій Бабенко у своєму творі «Шляхом бурхливим».
Тепер відносно того, що український народ третє століття рюмсає разом із Шевченком. Відносно Тараса Григоровича Шевченка я напишу трошки нижче. А відносно українського народу скажу тільки одне, - не плакав він ніколи, а боровся за свою державність, за волю, за те, щоб бути вільним на своїй землі.
Катерина ІІ знищила Запорозьку Січ, але не знищила Запорозьке козацтво, частина з них пішла за межи України на Захід і створила Задунайську Січ, частина пішла на Схід і створила Кубанське козацтво. А на Україні вільні люди не йшли безборонно в кріпацтво, піднімали повстання. Найбільш відоме повстання, це Турбаївське повстання у 1789 – 1793рр.
Народ навіть створив пісню:

Од Турбаїв до Вергунів покопані шанці
Як побили Базилевців у п`ятницю вранці.
Ой на горі вогонь горить, а в долині димно, -
Як побили Базилевців – усім панам дивно.

Мені довелося після закінчення університету працювати у селі Яски Біляївського району під Одесою в сільській школи. Там я взнав, що місцеві селяни нащадки отих турбаївців, які повстали у 1789 році. Після розгрому повстання частину їх виселили у Яски. Достойні нащадки, бо у 1920 році вони підняли повстання проти більшовиків.
Частину турбаївців переселили у Чаплинку (тепер це Херсонська область), там народився геніальний драматург Микола Куліш (1892-1937), розстріляний у Сандормосі (Карелія). Теж нащадок борців за волю України.
Крім Турбаївського повстання ще були Чугуївське повстання (1819 р.), повстання Чернігівського полку (1826 р.), Шебелинське повстання (1829 р.) і саме знамените повстання, це Київська козаччина (1855 р.).
Як бачить шановний читачу, Україна не плакала, а боролася.
Тепер відносно поезії Тараса Шевченка. Це могутній геній, який підняв і згуртував навколо себе націю, своїм словом він звертався до людей і «глаголом жег души…» Недарма, що майже у кожній селянській хаті на Україні був «Кобзар». В цій книзі Тарас Шевченко розповідав людям, які його читали, про нашу історію, що були ми колись вільними людьми, мали власну державу і що прийде час, коли ми знову станемо вільними.
Поезія Шевченка, це ковток вільного повітря, це слово до свого народу, а звертаючись до свого народу, він звертається до всіх людей на землі. Тому його слово безсмертне. Ось що він зробив в історії нашої літератури і нашого народу.
Він запалив свічку у темряві і вона освітила шлях, по якому пішла уся українська громада до волі.
І тут я хочу нагадати, що умови боротьби була дуже важкими. Заборонена була українська мова в школі, як і історія і література. Вважайте все ХІХ століття. І можна дивуватися, що в таких умовах постали дивні чарівники українського слова як Іван Франко, Леся Українка, Михайло Коцюбинський, Панас Мирний, Архип Тесленко.
Я називаю найвидатніших, були і інші, але це вже тема іншої статті. А якщо продовжити і перейти у ХХ століття, то і тут є велетні, якими має пишатися український народ.
Микола Вороний, Олександр Олесь, Микола Куліш, Микола Хвильовий, Володимир Булаєнко, Олена Теліга, Іван Багряний, Григір Тютюнник, Олесь Гончар, Ліна Костенко… І вони, знову ж таки, не плакали а творили і творять не завжди у добрих умовах, а іноді і під кулею, яка скорочувала їхнє безсмертне життя.
Ось чому уже в ХХІ столітті наш народ двічі піднімався на Майдані, щоб повалити владу чиновників і олігархів, бо в його жилах буяє козацька кров! А саме цього не розуміють ті, хто не знає нашої історії.
Тому можновладці повинні знати, що наш народ не заспокоїться до тих пір, поки не побудує демократичне суспільство. А що це значить? А це значить, що буде і Третій Майдан і Четвертий, поки народ не переможе. Бо ми козацькій народ!
Як там співається в нашому гімні?

Ще не вмерла України ні слава, ні воля.
Ще нам, браття українці, усміхнеться доля!

21.06.2015 р.
Свидетельство о публикации № 9290 Автор имеет исключительное право на произведение. Перепечатка без согласия автора запрещена и преследуется...


Про вивчання української літератури та підручники в радянський період та у теперішній час. Віталій Шевченко.
Краткое описание и ключевые слова для: "Гей, Січ іде!.."

Проголосуйте за: "Гей, Січ іде!.."

(голосов:3) рейтинг: 80 из 100


  • Безух Юрий Валентинович Автор offline 22-06-2015
Шановний Віталій Іванович! Дякую за гарну статтю. Ми багато чого не вчили, наприклад світову літературу. Але по-своєму Світлана Іванівна права. Ті хто писав та навіть і зараз пише підручники української літератури вносили туди перважно хлопофільську літературу типу Панаса Мирного, Нечуя -Левицького, але старанно вичеркували Кащенка, Стороженка, Багряного, того ж нашого земляка Дмитра Донцова, як талановитого літературознавця. Навіть зараз не вивчають прозу Вінграновського, Валерія Шевчука, Юрія Щербака, химерні твори Дрозда. вірші Талалая, тобто дійсно літературу світового рівня. Дякую.
  • Раиса Пепескул Автор offline 22-06-2015
Юрію, я думаю, Ви здогадалися, під чіїм контролем була вся українська і не тільки література. Славу Богу, що хоч Шевченкові дозволили залишитись.А тих, Вами перелічених, вивчали уже після "політичної відлиги".Чи могла бути українська література іншою?!
  • Безух Юрий Валентинович Автор offline 23-06-2015
Пані Раїсо. я якраз про те, що справжня наша література, це література світового, європейського рівня. А ось шкільний її рівень ще напіврадянський. А знання багатьох цієї літератури, на жаль, шкільне.
  • Раиса Пепескул Автор offline 23-06-2015
Згодна.Будьмо!
  • Виталий Шевченко Автор offline 23-06-2015
Дякую Вам за відгуки! Але хотів би підкреслити, як стають класиками? Просто, що вони нам подобаються? Чи тому, що щось зробили в літературі? Що саме? Як визначається їхне місце в літературі? Зрозуміло, що у кожного своя думка. Але ж повинні бути якісь критерії. Якщо критик сказав, що ось цей добродій класик, то це може бути для нас непереконливо. Нам не подобається ні критик ні той, кого хвалять. А з іншого боку від нас ховали весь час Булгакова, Бабеля,Куліша, а вони, виявляється, таки класики!
 
  Добавление комментария
 
 
 
 
Ваше Имя:
Ваш E-Mail:

Код:
Кликните на изображение чтобы обновить код, если он неразборчив
Введите код:

   
     
"Гей, Січ іде!.."