Суть проблеми

Вилучення термінологічних словників і знищення їх творців привело до того, що українська мова сприймається як сільська. Віталій Шевченко.

Дискусії, які мені іноді доводиться вести на нашому сайті «СТИХИ.ПРО», показують, що багато відвідувачів сайту (а це люди з високим розумовим рівнем, бо всі письменники і поети, і це вимагає від них всебічної підготовки, ранимої на всі негаразди оточуючого світу душі) іноді залишаються у світі не завжди вірних уявлень. В першу чергу з-за того, що володіють старими стереотипами і, відверто кажучи, не дуже хочуть перебудовуватися.
Так спокійніше для себе, бо нові факти чи уявлення вимагають не відставати від життя. Виникає якийсь дискомфорт. Хоча для творця, по определенію, це повинно бути постійно.
Позаяк у нас російськомовний сайт, то виникає питання саме взаємодії української та російської мов.
Кожний в цьому питанні має свою думку і прислухатися до протилежної сторони не бажає. І ось тут я хотів би нагадати чудові слова чемпіона світу з шахів в 2000-2007 роках Володимира Крамника (Росія), людини, яка за своїм фахом вміє аналізувати ситуацію і бачити набагато вперед.
Ось що він сказав нещодавно в одному із своїх інтерв’ю, кажучи про непорозуміння у суперечках: «...негибкость ума, неспособность к восприятию другой точки зрения, твердолобая упертость в своей правоте. Очень боюсь людей, подчиняющих свои действия некой идеологии, фанатиков, воспринимающих мир исключительно в чёрно-белых цветах, не желающих прислушиваться к другому мнению. Дискуссия, обогащающая обе стороны, – лучшее, что есть в этом мире. И если бы все были к ней готовы, мы жили бы совсем иначе. Сейчас же есть возможность легко промывать мозги людям, а те, к сожалению, не утруждают себя, чтобы проделать элементарный логический анализ…»
Мені, як теж шахісту, дуже було приємно побачити такі слова одного з найвидатніших шахістів сучасності.
Тож повертаючись до нашої розмови, на яку так влучно накладаються слова Володимира Крамника, треба спокійно і виважено розібратися що до чого в наших постійних дебатах.
По-перше, треба вияснити, які в нас основоположні моменти.
Перший такий момент, це – з 1654 року, коли Україна потрапила у склад московської імперії, йшло постійне нищення української мови до самого 1991 року, від Олексія Михайловича до Михаїла Сергійовича. І що симптоматично – виключення із цього списку керівників держави – спочатку Російської імперії, а потім СРСР – не було!
Тут є різні моменти і різні нюанси, але не будемо відволікатися на них, бо вийде тоді надзвичайно велика стаття. Краще це зробимо іншим разом.
Причому, треба підкреслити, що в московській державі нищення української мови йшло досить відверто, заборонялось, і все. При більшовиках це робилося хитріше, підкреслюючи весь час, що «в першу чергу ми розвиваємо інтернаціоналізм». А хто піде проти цього? Ну, звичайно, закляті націоналісти!
Треба підкреслити, що ці помилкові уявлення досить живучи, бо людина до них привикає з самого дитинства.
Але ми будемо оперувати фактами. На території сучасної Росії закрили усі українські школи та газети, навіть українську Кубань записали у якихось «казаков». І що? А нічого! Росія проковтнула це спокійнісінько.
Повернення до нормального стану, коли колонія стала незалежною, сприймається у штики! Знову ж не хочу встрявати у дискусію. Наведу такий факт, чому виникло таке мовне становище на Україні. В 1933 році були вилучені із бібліотек і навчальних закладів і знищені ось такі словники, щоб надати переваги тільки російській мові. Подивимося їхній список.
Ось він:

1. Білик Я. Політичний словник, Харків, 1925 р.
2. Булда С. Словник будівельної термінології, Харків, 1930 р.
3. Василенко П., Шелудько І. Словник гірничої термінології, Харків, 1931 р.
4. Веретка С. Практичний російсько-український правничий словник, Харків, 1926 р.
5. Вовчанецький В. Словник ботанічної термінології, Харків, 1932 р.
6. Галин М. Російсько-український медичний словник, Київ, 1928 р.
7. Горецький П. Словник термінів педагогіки, психології, Київ, 1928 р.
8. Дарморос М., Дарморос Л. Словник технічної термінології, Київ, 1926 р.
9. Діденко О. Російсько-український словник математичної термінології, Запоріжжя, 1926 р.
10. Дорошенко М. та інші. Словник ділової мови, Харків, 1930 р.
11. Дубровський В. Російсько-український технічний словник, Київ, 1926 р.
12. Журківський В. Російсько-український транспортовий словник, Харків, 1926 р.
13. Зенкевич С., Словник хемічної номенклятури (неорганічна химія), Київ, 1928 р.
14. Калинович Ф. Астрономічна термінологія і номенклатура, Київ, 1930 р.
15. Калинович Ф. Словник математичної термінології, Київ, 1926 р.
16. Калинович Ф. Термінологія теоретичної механіки, Київ, 1926 р.
17. Кисільов В. Медичний російсько-український словник, Одеса, 1928 р.
18. Корчак-Чепурківський О. Номенклятура хвороб, Київ, 1927 р.
19. Крамаревський В. та інші. Словник медичної термінології, Харків, 1931 р.
20.Кривченко Г. Словник економічної термінології, Київ, 1930 р.

І таких словників, знищених друзями із Росії, цілих 45! Ось вам практичний приклад отієї дружби народів, про яку продзижчали нам так старанно різні фальсифікатори. Наведу ще два словника з цього списку, які створили всесвітньовідомі вчені і письменники:

21. Кримський А. Російсько-український словник правничої мови, Київ, 1926 р.
22. Підмогильний В. Фразеологія ділової мови, К, 1927 р.

Академік Агатангел Кримський знав біля 100 мов, знавець історії Сходу, в 1941 році вивезений насильно в Казахстан, де він і помер невідомо як. А Валер’ян Підмогильний, письменник з когорти Миколи Куліша та Миколи Хвильового, загинув на Соловках теж невідомо коли.
Скільки я в своєму житті зустрічав людей, які задоволено казали:
- Українська мова – це сільська мова! А всю термінологію на Україну принесла російська культура. Ось так!
А виявляється все дуже просто: знищ словники – і будеш мати іскомий результат!
І нічого не скажеш проти, бо вийде із кущів той, хто все знає і до всього дослухається, і скаже:
- Пройдёмте!
Додам тільки, що більшість авторів словників були теж репресовані. Бачите як? Спочатку знищити, а потім казати, що так історично склалося.
Людям, які нічого не хочуть знати, потрібно просто нагадати, що на усій землі є тільки одне місце де існує українська мова, це – Україна, і обов’язок держави її захищати. Оце і все. І ніяких тоді дискусій не буде. Все зрозуміло.
І коли ми хочемо до цього повернутися, це зовсім не значить, що хтось збирається знищувати російську мову, як і інші, які є на Україні чи десь в іншому місці.
 Ось подивіться, що робиться в Криму, яка захоплена Росією: зразу ж там почалися проблеми з українською та кримськотатарською мовами. Якщо Росія повернеться в Україну, то зразу ж почнуться знищення і висилання, як це було до цього триста років. Не думайте, що щось зміниться, бо система в Росії ніколи не мінялася.
Ось саме цього ніхто із опонентів і не хоче слухати. Найменший крок в сторону відновлення української мови після трьох століть постійного нищення, однієї з найкрасивіших мов у світі, сприймається в штики. Що тільки не почуєш при цьому!
До речі, я не підтримую політику, яку проводить Спілка письменників України, яка загнала сама себе у глухий кут. Відгородилися від усіх залізним парканом, що ми бачимо і у нас в Запоріжжі.
Тобто, на закінчення скажу, що потрібно спокійно відноситися до нових історичних реалій, бо життя не стоїть на місці, і не треба бачити завжди чиїсь змови. Просто одна справа – колонія, а інша справа – незалежна держава.

11.07.2015 р.
Свидетельство о публикации № 9346 Автор имеет исключительное право на произведение. Перепечатка без согласия автора запрещена и преследуется...


Проголосуйте. Суть проблеми. Вилучення термінологічних словників і знищення їх творців привело до того, що українська мова сприймається як сільська. Віталій Шевченко.
Краткое описание и ключевые слова для: Суть проблеми

(голосов:5) рейтинг: 80 из 100

Суть проблеми