Єдина стежина у житті

Історичне оповідання. Ільф і Петров під час поїздки до Дніпрогесу, у містечку Токмак. Віталій Шевченко.

Це було дивне місто. Перехожі йшли повз нього і розмовляли німецькою, наче це був сам Берлін. Але це був не Берлін, а Токмак, повітове містечко Дніпропетровської області.
Він вийшов з готелю (одноповерховий будинок з оббитою штукатуркою на стінах, ще й відгонило громадським туалетом в коридорах), обминув на виході жінку з ганчіркою у руках (мила ганок) і потрапив на стару людину; вона простягнула до нього руку і сказала на німецькому:
- Будь ласка, подайте на хліб, вже добу нічого не їв, – і подивилася сумними очима.
- Йди, Йоганне, звідси, не приставай до людини! – обізвалася жінка з ганку. Але він пожалів старого, покопався у гаманці і простягнув йому зіжмаканого карбованця. Той схопив купюру і став радісно вклонятися у поклоні – давно так не везло:
- Данке шьон… данке шьон…
- Бітте, - буркнув він і пішов вулицею, роздивляючись цупким поглядом письменника навколо себе.
З-під пенсне дивилися розумні, все помічаючи очі. Головна вулиця непомітно звернула у провулок, потім другий, і він опинився на околиці містечка. Далі починалися високі жовті поля стиглої пшениці аж до самого виднокраю.
З-за найближчого паркану визирнула стара баба в білій хустині на голові і спитала дивного перехожого:
- Ві шпет іст ес?
Він подивився на свого годинника і відповів:
- Ахтен ур морген.
- Айнетенд менш, - додала баба і зникла за парканом.
А він заквапився назад до готелю, бо там повинні були його чекати. Дійсно, біля будиночку стояв легковий автомобіль, і там вже сидів його супутник, визираючи з нього:
- Ілля, ми запізнюємося!
- Зараз, Женю… встигнемо…
Навколо автомобіля знаходився гурт місцевих дітлахів, вони з захопленням дивилися на диво техніки, яке випадково заїхало у їхні пенати.
Найсміливіший спитав:
- Вельхе марке іст?
- Антилопен – Гну, - засміявся він і пішов до номера за речами. Та сама прибиральниця стояла біля дверей із ганчіркою в руках, чекала, коли він вивільнить кімнату.
- Ось і все, - сказав він, піднімаючи валізу, - звільняю ваші апартаменти від своєї присутності.
Жінка закивала головою:
- Бажаю вам здоров’я.
Він повернувся і пішов довгим коридором. Зітхнув. Здоров’я, дійсно, не завадило б.
Вийшов на чистий ганок, в автомобілі нетерпляче чекав його супутник. Вони звідси повинні були їхати на Дніпрогес. Навколо захоплено завмерли хлопчаки. На протилежній стороні вулиці кивав йому ситий Йоганн. Ранкове сонце усміхалося з неба.
А йому залишалося жити ще два роки.

28.03.2004 р.
Свидетельство о публикации № 9376 Автор имеет исключительное право на произведение. Перепечатка без согласия автора запрещена и преследуется...

  • © shevchenko :
  • Рассказы
  • Читателей: 1 635
  • Комментариев: 2
  • 2015-07-17

Проголосуйте. Єдина стежина у житті. Історичне оповідання. Ільф і Петров під час поїздки до Дніпрогесу, у містечку Токмак. Віталій Шевченко.
Краткое описание и ключевые слова для Єдина стежина у житті:

(голосов:1) рейтинг: 100 из 100
    Произведения по теме:
  • Поле соняшників
  • Зустріч з американцями після війни. Солдат-водій і американки. На узбіччі стояли дівчата в формі американської армії, чекали поки повз них проїде колона радянських автомашин. Віталій Шевченко.
  • Я жінка!
  • Оповідання про почуття, які треба берегти усе життя. Щастя материнства і подружня зрада. Жінка, яку несправедливо образили. Віталій Шевченко.
  • Наприкінці війни
  • Оповідання про кохання на війні Віталій Шевченко
  • І дощ, і сніг, і віхола, і вітер...
  • Дві чутливі душі... Віталій Шевченко
  • Льоля
  • Віталій Шевченко. Він не міг відвести від них очей, на лівій руці не було п’ясті. З очей у неї бігли сльози: – Все не так… все не так… за що я горіла у танку… нікому не потрібна… таке собаче життя…

  • Виталий Шевченко Автор offline 17-07-2015
Я подумав, що я так "замаскував" своїх героїв, що не зразу можна їх розпізнати, а розділу "Історичне оповідання" на сайті немає, на жаль. Мені потрапив до рук щоденник Ільфа, коли вони з Петровим їхали до Дніпрогесу і якось так несподівано вийшло оце оповідання. Був на Дніпробуді і чеський письменник Юліус Фучик, але, на жаль, я нічого конкретного не знайшов, тільки згадка, що Фучик поїхав із Запоріжжя до Киргізії, але цього замало для оповідання.
  • Геннадий Любашевский Автор offline 20-07-2015
Интересно было бы составить своеобразный "Список замечательных людей", в разное время посещавших наш город и, в частности, строящиеся промышленные и энергетические гиганты. Припоминаю, что Маяковский, например, после выступления в "Народном доме" ( впоследствии многострадальный кинотеатр им. Ленина) так и не доехал до Днепростроя: был сильно простужен. А сопровождал его импрессарио, наш с вами земляк Павел Ильич Лавут.
Продолжение следует...
Информация
Посетители, находящиеся в группе Гости, не могут оставлять комментарии к данной публикации.
Єдина стежина у житті