Біля входу в Аїд

Фантастичне оповідання про Аїд із доброю посмішкою. Богині-красуні й черговий хлопець. Я тебе потім переведу на краще місце, ніж біля входу в Аїд. Віталій Шевченко.


Щоб через річку долі каламутну
явився чистим перед Богом ти.

Раїса Пепескул


Тут навіть у самий сонячний день було дуже похмуро. Здавалося, ще мить – і наступить темрява. Холодне каміння підступало упритул, а внизу, під ногами, дзюркотіли мертві води Ахерону, несучі їх кудись у невідомий простір.
І ось тут треба біло помітити, не пройти мимо вхіда у підземелля, де вже чатувала Гідра із своїми осоружними пащеками. Та Орій у саму останню мить таки побачив за камінням, що стирчали з усіх боків, якийсь лаз, сунувся туди і скоріше відчув, ніж побачив, якесь мерехтіння. І почув звідти чийсь лаючий голос:
– Прийшов! А я вже думала, що не прийдеш!
І Орій опинився перед Гідрою, яка, наїжачившись, дивилася на прибульця. Деякі пащі у неї спали, інші дивилися зловороже на Орія (краще ближче не підходити!), ще інші зміїлися на чатах, намагаючись зазирнути за спину юнака, щоб бути на всяк випадок напоготові і зустріти у всеозброєнні несподіванку.
– Ну, добре, – прорипіла Гідра, відходячи убік і пропускаючи Орія у середину, – йди у кабінет прийому, будеш записувати прибулих. Там є анкета, треба її заповнювати.
Орій підійшов до дверей, на ньому було начеплено клапоть брунатного картону, на якому криво, але досить зрозуміло написано літерами, які намагалися втекти з картону кудись убік: «Прийом посланників».
Напис був не зовсім ясний, але нічого робити, треба заходити на нове місце роботи.
– Головне, відбирай у них усе зайве, щоб прибулі нічого з собою не пронесли, – наостанок проінструктувала Гідра.
Орій зайшов в напівтемну кімнату, де збоку, біля самої стіни, сиділа молода богиня за прядкою. Ткала людям, скільки кому жити на землі. На неї майже не було одягу, і вона цим хизувалася, підставляючи свої круті боки з усіх сторін молодому хлопцю.
– Мене звати Гелла, а тебе? – обізвалася богиня, посміхаючись до нього.
– Орій! – відгукнувся Орій, роздивляючись, що ж там лежить на столі. Та Гелла не збиралася здаватися, вона однією рукою тримала прядку а іншою доторкнулася до своїх циць, намагаючись прикувати до них увагу хлопця:
– Бач, яка я красива! Правда?
– Угу! – буркнув Орій.
Він збирався ще подивитися журнал записів, а тут відчинилися двері і в кімнату втиснулася ще одна особа, німфа Левка. Вона теж спіткнулася об Орія і зачудовано дивилася на хлопця. Такого в них ще не було. Раніше тут чергували якісь старі діди.
– Ти будеш в нас працювати? – посмішка не сходила з її обличчя.
– Так! – буркнув і їй Орій. Виходило, що тут не дуже переймалися своїми прямими обов`язками, про що інструктував сам Гадес:
– Будь уважним! Виконуй усі пункти договору, і я тебе потім переведу на краще місце, ніж біля входу в Аїд.
А ці особи протилежної статі наче не чули усіх цих інструктажів грізного Бога, наче це не до них звертався він.
В кімнату зазирнув перший прибулець. Він несміливо переступив поріг, потоптався біля дверей.
– Заходьте! – люб`язно відгукнувся до нього Орій.
Чоловік підійшов ближче. Голова в нього була перев`язана, видно, що хтось її прострелив з обох боків.
– Як прізвище? – Орій встромив ручку у каламар.
– Кравченко… – скривився чоловік, мабуть, таки боліла у нього голова.
– Остання посада на землі? – продовжував заповняти анкету Орій.
– Міністр внутрішніх справ… – кривився прибулий.
– Міністр внутрішніх справ, – повторив за ним Орій. – Так… офіційна версія… летального кінця…
– Та-а, – протягнув міністр, – начебто я двічі стріляв у себе… в голову…
– Тю! – сказав Орій, але записав, не вірячи жодному слову міністра.
– Попереджаю, що туди нічого з собою брати не можна! – і Орій значуще подивився на міністра.
– Знаю! – відгукнувся міністр, – мене вже попередила Гідра.
Орій уважно обдивився міністра. Дійсно, не бреше.
– Йдіть! – дозволив Орій. І міністр пригнічено поплентався в Аїд.
А в кімнаті вже з`явилася дівчина. Розгублено роздивлялася навколо себе. Та Орій вже взявся за свою справу.
– Ім`я? – він дивився у свої папери.
– Настя… – відповіла дівчина.
– Що робила? – продовжував допит Орій.
– Навчалася… Студентка… – видавила із себе дівчина.
– Чого потрапила до нас? – Орій наставив ручку на дівчину.
Та замовкла, губи в неї затремтіли, і вона тихенько проказала:
– Хлопець мене покинув, ну… я і той… викинулась з п`ятого поверху… – і замовкла.
– Тю, дурна! – засміялась Левка, – Та на землі стільки хлопців!
У Орія затремтіла рука, коли він записував у журнал відповіді дівчини. Навіть забув її спитати, чи немає з нею чогось забороненого. Та й що там в неї могло бути?
В кабінет всунувся ще один суб`єкт, якийсь молодий чолов`яга, мокрий, як хлющ.
– Де це тебе? – спитав Орій на правах начальника.
Видно було, що це молодому не сподобалося, він не звик до такого поводження, але що поробиш, не він тут встановлює порядки.
– Втопився. На Байкалі… – неохоче промимрив молодик, – всі повискакували, а мене залишили… одного…
– Ким працював? – Орій заповнював анкету.
– Автогонщик… – скупо відповідав прибулий.
– Щось заборонене з собою є? – поставив останнє питання Орій.
– Ні… так… – плюнув автогонщик і простягнув Орію кілька пачок однакових зелененьких папірців.
– О! – пожвавішала збоку Гелла, – бакси, їх особливо любить Гадес! Молодець! – звернулася до Орія молода богиня. –Тепер він тебе буде помічати!
За автогонщиком зачинилися двері, і тільки від нього залишилися калюжі на підлозі та невідомі бакси на столі.
– Ну, треба пообідати! – вирішила за всіх Гелла. – Всю роботу не переробиш!
В цю мить двері в кабінет прочинилися, і на порозі з`явився якийсь невідомий у спортивному одязі і з простріляною шиєю.
– Почекайте в коридорі! – визвірилася на нього Гелла. – Не дадуть пообідати!
І невідомий старанно закрив за собою двері.
В кінці першого робочого дня заморений Орій повертався до себе. Тим же шляхом він вибрався на поверхню, залишивши унизу Гідру, яка помахала йому услід як доброму знайомому.
На поверхні було вже темнувато, і треба було йти обережно, щоб не впасти. На дорозі йому зустрілася біла тополя, яка махала йому назустріч білим листям, наче щось промовляючи до нього.
Орій міг дати свою голову на відсіч, що тополі тут не було, коли він йшов ранком на роботу. І згадав розповідь своєї мами, що це зачарована дівчина, яка перетворюється у тополю, щоб привернути до себе увагу хлопця.
– І тільки треба вгадати, хто це росте перед ним, – казала мати, – щоб звільнити її від пут.
І Орій сказав перше, що відчуло його серце:
– Настуся!
– Так! Та-а-ак! – зашелестіла, заговорила до нього тополя.

08.07.2015 р.

Избранное: забавные рассказы фантастические рассказы
Свидетельство о публикации № 9447 Автор имеет исключительное право на произведение. Перепечатка без согласия автора запрещена и преследуется...

  • © shevchenko :
  • Рассказы
  • Читателей: 1 875
  • Комментариев: 2
  • 2015-07-30

Проголосуйте. Біля входу в Аїд.

Фантастичне оповідання про Аїд із доброю посмішкою. Богині-красуні й черговий хлопець. Я тебе потім переведу на краще місце, ніж біля входу в Аїд. Віталій Шевченко.


Краткое описание и ключевые слова для: Біля входу в Аїд

(голосов:2) рейтинг: 100 из 100

  • Светлана Скорик Автор offline 6-08-2015
Забавный рассказ, хоть и про Аид. Очень колоритные богини, да и дважды выстрелить себе в голову - это, конечно, умудриться надо :)
И в то же время рассказ лирический, недаром во время записи рука дрогнула: он же и оказался причиной смерти. А мотив заколдованной девушки перебрасывает мостик уже к украинским преданиям, интересная придумка! И вообще очень связано с нашей жизнью и нашими проблемами.
Но немного пересмотрите, кое-где в соседних предложениях совпадения конструкций и словосочетаний. Лучше было бы, конечно, обойтись без этого.
"І Орій опинився перед Гідрою", "І Орій опинився перед дверима у кімнату", "І Орій опинився в напівтемній кімнаті".
"криво, але досить зрозуміло написано", "Напис був не зовсім зрозумілий".
  • Виталий Шевченко Автор offline 6-08-2015
Обов`язково все передивлюся. Коли писав, в мене теж затремтіла рука. Дуже дякую, Світлана Іванівна!
Информация
Посетители, находящиеся в группе Гости, не могут оставлять комментарии к данной публикации.
Біля входу в Аїд