Відблиск Оріону

      
 
* * *
Коли ще не було нічого:
Ні Індії, ні давнього Китаю,
Сиділи сиві древнії жерці
В своїй Могилі дивній Кам’яній,
Вони сиділи і творили Веди.
Коли ще не родився Демокріт,
І не було ні Будди, ні Ісуса,
Вони вже розуміли Всесвіт й душу.
Ще не родивсь Конфуцій й Лао-цзи,
І не лунали ще пісні Гомера,
Вони з ріки Молочної пили
Свою священну сому.
Жерці оті, – а украми їх звали, – 
Бо укрими – розумними були,
А неуки – це їх бліді нащадки,
Що у чужі науки подались.
А поруч там орали оріяни
І роси роси чистії пили,
Щоб все росло, родило і буяло…
Вони все розуміли і могли,
І нам майбутнім, грішним, проспівали,
Щоб ми не завжди у пітьмі блукали,
А іноді й високими були!

* * *
На семи вітрах,
Чи то кінь, чи птах
До небесних сфер
Добирається.
Мій народ затих,
Мій народ зачах,
Та потроху сил
Набирається.
Від своїх святинь
Ти чужі відринь,
Бо не темний храм,
А ти в полі сам
На семи вітрах
Богу молишся.
Лиш земний овид,
Зверху небозвід
Для молитв твоїх
Пригоджається!

Серпень 2015 р.
Рекомендуйте стихотворение друзьям
http://stihi.pro/9538-vdblisk-oronu.html
Свидетельство о публикации № 9538
Автор имеет исключительное право на стихотворение. Перепечатка стихотворения без согласия автора запрещена и преследуется...

Краткое описание и ключевые слова для стихотворения Відблиск Оріону : Відблиски давніх вчень та вір у нашій памяті. Память землі. Проголосуйте за стихотворение: Відблиск Оріону
(голосов:1) рейтинг: 100 из 100
    Стихотворения по теме:
  • Не тесно ль Богу от молитв?
  • Философские стихи, стихи о жизни, стихи о Боге, стихи о Законе, стихи о Человеке. Рэна Одуванчик.
  • Письмо в 23. 04. 2115 года
  • Когда в виртуал переехали люди, вы создали праздник, без всяких там буден. Вы создали эхо, рождённое эхом. Вы создали смех, порождаемый смехом.
  • Книга життя
  • Вірш роздуми про прожитий певний відрізок життя і вік свободи, спроба зробити підсумки. Про мистецтво насиченого життя. Юрій Безух.
  • Хвиля вічності
  • Вірш про природу різнобарв’я варн, а не закам’янілих каст, про різність відчуття часу брахманом і шудрою. Маленький ключик для розуміння великих і катастрофічних подій 20-го століття, і не лише...
  • Дещо про вічне
  • Короткі вірші про вічність і сучасність, про віру й світло, про вибір і відповідальність за нього. Кожному дається по потребам – В землю або в Вічність перейти. Юрій Безух.
  • Натали Автор offline 23-08-2015
Шановний Юрію Валентиновичу, яке дивне занурення в старовину, аж до витоків...
Вони сиділи і творили Веди.
Коли ще не родився Демокріт,
І не було ні Будди, ні Ісуса,
Вони вже розуміли Всесвіт й душу.
Ще не родивсь Конфуцій й Лао-цзи,
І не лунали ще пісні Гомера,
Вони з ріки Молочної пили
Свою священну сому.


Почему-то вспомнилось стихотворение Хорхе Луиса Борхеса "Надпись":

Году в 1915-м, в Женеве, увидел в музейной витрине высокий колокольчик с китайскими иероглифами. В 1976-м пишу эти строки:

Одна, загадочная, я могу
быть в этом полумраке колокольной
молитвой, фразой, где схоронен смысл
всей жизни или целого заката,
сном Чжуанцзы, который знаешь сам,
обычной датой и бездонной притчей,
царем всего, теперь - строкой письмен,
вселенной, тайным именем твоим,
загадкой, над которой бьешься втуне
за часом час уже который год.
Могу быть всем. Оставь меня во мраке.
Информация
Посетители, находящиеся в группе Гости, не могут оставлять комментарии к данной публикации.