Хто нами керував?

Про керівних діячів Жовтневоїї революції і Радянського Союзу: освіта і трудовий шлях. Віталій Шевченко.

Про керівних діячів Жовтневоїї революції, а потім і Радянського Союзу написано у всьому світі цілі стоси літератури.
Здавалось б, описано все. І хто вони, і звідки, і що робили в своєму житті. І навіть про те, що вони не помістили у свої біографії.
А ось про їхню освіту не завжди відверто повідомляється, іноді навіть треба пробиратися через словесні барикади, щоб зрозуміти що до чого.
Давайте і ми пройдемо цей шлях. Бо людина без систематичних знань не може у демократичному суспільстві претендувати на найвищі посади в державі. Правда, у нас зовсім інший випадок.
Отже, першими керівниками Радянської держави були В.І. Ленін (1870–1924) та Й.В. Сталін (1879–1953), а вже після смерті Сталіна керівником СРСР став М.С. Хрущов (1894–1971).
Як у них справи з освітою?
Читаємо в біографії Леніна: «Здав екстерном екзамени у 1891 році за курс Петербурзького університету». Хоча формально у нього була вища освіта, але всі хто вчився, знають, як багато дає для навчання спілкування із однокурсниками та викладачами. Бо в іншому випадку ніхто б не розтягував навчання на п’ять-шість років. А Ленін усього цього був позбавлений.
Тепер подивимося, що у Сталіна. В його біографії написане таке: «В 1894 році закінчив Горійське духовне училище, а потім вчився в Тифліській духовній семінарії, звідки у 1899 році був виключений». У виданому йому свідоцтві було вказано, що він закінчив чотири класи і має право служити вчителем початкових народних шкіл. Більше у своєму житті Сталін не мав можливості отримати систематичних знань.
Третій за часом лідер держави – всім відомий Микита Сергійович Хрущов. В його біографії написано таке: «Закінчив робфак, а потім вчився у Промисловій академії».
Незважаючи на таку гучну назву, Промислова академія давала знання в об’ємі середньої школи. ЇЇ було започатковано для того, щоб підтягнути керівні кадри партії, часто малописьменні, до якогось пристойного рівня.
Тепер подивимось, яку мали освіту керівники Радянського парламенту. В ті часи він називався Всеросійський Центральний Виконавчий Комітет РРФСР (скорочено ВЦВК РРФСР), а з 1922 р., коли виник СРСР, він мав назву Центральний Виконавчий Комітет СРСР (скорочено – ЦВК СРСР).
Першими керівниками ВЦВК були Л.Б. Каменєв (1883–1936), Я.М. Свєрдлов (1885–1919), М.Ф. Владимирський (1874–1951) та М.І. Калінін (1875–1946).
Те, що Каменєв був керівником парламенту після захоплення більшовиками влади, знають не дуже, бо він був керівником усього кілька днів (27.10.1917 – 08.11.1917), а пізніше був репресований і розстріляний, і його в радянські часи майже не згадували. Але з освітою, як для більшовиків, в нього було непогано, – закінчив гімназію і вчився в Московському університеті, звідки у 1902 р. виключений. Тобто, незакінчена вища освіта.
Зовсім інша справа у Свєрдлова. З освітою у нього так: «В 1900 році закінчив 5 класів гімназії». І після цього пірнув у революційну діяльність. З «революційних досягнень» у нього таке: рішуче наполягав на вбивстві сім’ї Миколи ІІ та проводив розкозачення на Північному Кавказі, що обійшлося народу великою кров’ю.
Після смерті Свердлова виконуючим обов’язки Голови ВЦВК з 16 березня по 30 березня 1919 р. був М.Ф. Владимирський. З освітою у нього все в порядку. Закінчив медичний факультет Берлінського університету у 1902 р.
Наступним в шерензі керівників Радянського парламенту був Михайло Іванович Калінін. Як у нього справи з освітою? В біографії написано скупо: «Закінчив сільську школу». І все. Скільки там було класів, не повідомляється. По ідеї – два класи. Для «всесоюзного старости» небагато!
Під час будівництва Дніпрогесу до Запоріжжя часто навідувались високі гості з Харкова та Москви. Був серед них і Калінін. Зупинялися вони в чотириповерховому будинку, що зберігся на 6-му селищі біля базару. Це будинок на розі теперішніх вулиць Рекордній (№5) та проспекту Металургів (№2).
Збереглася назва цього будинку – «будинок-блок», побудований за проектом архітекторів Г. Орлова та В. Летавіна. Довоєнний вигляд будинку не зберігся; на стіні, що виходить на вулицю Рекордну, залишився напис ще з тих часів: «Граждане СССР имеют право на труд: статья 118 Конституции СССР».
Можна тепер зробити попередні висновки. На самих вищих посадах держави з семи діячів було всього двоє з вищою освітою, і то по одному маємо застереження, двоє із середньою освітою і троє малограмотні.
Йдемо далі. Подивимося на тих, хто стояв біля керманичів держави і самі були керманичами.
Це, мабуть, про них так влучно сказав Поет:

Вы, жадною толпой стоящие у трона,
Свободы, Гения и Славы палачи!

Виберемо з них найбільш відомих.
А.А. Андреєв (1895–1971), член Політбюро ЦК КПРС з 1932 по 1952 рік, освіта – два класи сільської школи.
Зверну увагу на О.Г. Бєлобородова (1891–1938), голову Уральської обласної Ради в 1918–1919 рр. 12 липня 1918 р. він підписав постанову Ради про розстріл Миколи ІІ та його сім’ї. Освіта – закінчив початкове училище.
К.Є. Ворошилов (1881–1969), член Політбюро ЦК КПРС з 1926 по 1960 рік. І ще займав багато різних посад. Освіта – вчився в сільській земській школі.
Ф.Е. Дзержинський (1877–1926), перший керівник жахливої організації ЧК–ДПУ–НКВС. Освіта – до 1896 р. вчився в гімназії. В останньому класі кинув її. І все. Готовий вже вбивати людей.
М.І. Єжов (1895–1940). В 1936–1938 рр.він  нарком внутрішніх справ СРСР. Його ім’ям лякали дітей і самі лякалися. З тих пір з’явився термін – «єжовщина». Освіта – самоук.
Г.К. Жуков (1896–1974), всім відомий військовий велетень. А освіта така. В 1920 р. закінчив кавалерійські курси, в 1925 р. – курси вдосконалення командирського складу кавалерії і в 1930 р. – курси вищого начальницького складу. Зрозуміло, що це імітація вищої освіти. Тому і не дивно, що він під час війни поклав сотні тисяч бійців, а після війни скинув атомну бомбу на власні війська на Уралі.
Ще одна всім відома людина – Л.М. Каганович (1893–1991). В 1925–1928 рр. і в березні-грудні 1947 р. він перший секретар ЦК КП(б)У. Голодомор і репресії на Північному Кавказі і на Україні на його совісті. Освіта в нього – самоук.
А цей старий більшовик поставив рекорд у СРСР: Е.І. Квірінг (1888–1937), німець. В 1923–1925 рр. він перший секретар ЦК КП(б)У. Освіта: закінчив 5 класів школи, а тоді одразу – доктор економічних наук. Таке «досягнення» може бути тільки в СРСР!
Таке ж саме «досягнення» у ще одного старого більшовика, Є.М. Ярославського (1878–1943). Він з освітою «міське початкове училище» став у 1939 р. академіком АН СРСР!
А тепер про найвідомішу людину в свій час в СРСР. Це С.М. Кіров (1886–1934). Освіта: в 1904 р. закінчив Казанське механіко-технічне училище. На наш час це неповна середньо-спеціальна освіта. Став одним із найпопулярніших членів партії. Улюбленцем мас. Полум’яний більшовик, одним словом. Але в його біографії є такий факт, який кардинально змінює його оцінку як особистості. В нього була дочка, Євгенія (1921–1975) від першого браку, і коли він удруге одружився на М.Л. Маркус (1885–1945), то та не захотіла брати Євгенію у свою сім’ю, і Кіров погодився здати дочку у дитячий будинок.
Ще один стовп марксизму – Г.К. Орджонікідзе (1886–1937). В 1932–1937 рр. – нарком тяжкої промисловості СРСР. Освіта – в 1905 р. закінчив Тифліську фельдшерську школу.
Тепер на закінчення подивимось, як справи з освітою були у тогочасних керівників України.
С.В. Косіор (1889–1939), в 1928–1938 рр. перший секретар ЦК КП(б)У. Освіта – закінчив початкове заводське училище.
Г.І. Петровський (1878–1958 рр.), в 1919–1938 рр. голова Всеукраїнського ЦВК і ЦВК УРСР. Його ім’я і досі носить місто Дніпропетровськ. Освіта – закінчив два класи школи при семінарії у Харкові.
П.П. Постишев (1887–1939), в 1933–1937 рр. він другий секретар ЦК КП(б)У. Винний у Голодоморі і репресіях на Україні. Освіта – самоук.
На закінчення можна підвести деякі підсумки. На 79 активних діячів Жовтневої революції і становлення Радянського Союзу приходиться усього 8 людей із вищою освітою, причому четверо з них будуть репресовані, а один, Ленін, передчасно помре.
25 людей мали середню і середньо-спеціальну освіту. 14 людей були виключені з вищих навчальних закладів за революційну діяльність і не завершили своє навчання.
А всі інші (майже половина!) – якщо з 79 відняти 47, буде 32, – так от, оці 32 діяча були або малописьменні, або зовсім неписьменні.
Можна зробити такий висновок: довге перебування разом перетворює таких людей у зграю. Про що дуже добре написали у свій час Михайло Булгаков, Євген Замятін та Джордж Орвел.
Стаття писалася важко. Приходилося кожний факт, кожну людину, кожну дату постійно перевіряти. Бо ті, хто в свій час писали, не завжди хотіли писати правду.
Розумію, що одним стаття сподобається, іншим ні. Але власну історію треба знати, бо знання історії допомагає нам жити, приймати вірні рішення. А це головне!

01.09.2015 – 08.09.2015 рр.
Свидетельство о публикации № 9604 Автор имеет исключительное право на произведение. Перепечатка без согласия автора запрещена и преследуется...


Проголосуйте. Хто нами керував?. Про керівних діячів Жовтневоїї революції і Радянського Союзу: освіта і трудовий шлях. Віталій Шевченко.
Краткое описание и ключевые слова для Хто нами керував?:

(голосов:6) рейтинг: 80 из 100

  • Вадим Шилов Автор offline 8-09-2015
Огорчает, что не нашлось ни одного грамотного интеллигента, способного взять ответственность за спасение и строительство страны в тех чрезвычайно тяжелых условиях. Если больше не на кого было опереться, может, прогнило все остальное и на поверку оказалось способным только источать из себя нечистоты?
Только по плодам Учитель завещал судить. Под руководством этих малообразованных людей была создана УССР и превращена в грамотную, индустриальную страну. Под руководством грамотных современников стремительно возвращаемся к истокам.
  • Виталий Шевченко Автор offline 8-09-2015
Дорогий Вадиме! Малоосвічені люди захопили незалежну державу Українську Народну Республіку у 1920 році. Як, до речі, і Білорусь, Якутію, Грузію, Вірменію та Азербайджан. А потім, через деякий час і Литву, Латвію, Естонію. Єдине у них не вийшло із Фінляндією та Польщею. А потім знищили хліборобів в Україні та довели наші землі до Голодомору. Індустріалізація була направлена на підвищення військового стану. Все йшло на оборону на словах, бо як оборонялися у 1941 році ми всі знаємо. І так всю історію СРСР. Я в свій час служив у Червоній Армії і все це бачив на власні очі." Грамотных современников" потрібно весь час поправляти, бо самі вони ніяк не розберуться у двох соснах.У демократії іншого шляху немає. Значить, не тих людей обираємо у депутати! Велике спасибі Світлані Іванівні, що так гарно підправила мій матеріал!
  • Татьяна Окунева Автор offline 8-09-2015
Дуже цікаві відомості, шановний Віталій Іванович. Втім, я не дуже здивувалася. Мене турбує зараз інше - купівля хороших оцінок студентами ВУЗів. Люди отримують дипломи, а знань у них катастрофічно мало. Не знають елементарних речей по своїй спеціальності. Сумую. Адже ці фахівці визначають майбутнє країни. Хоча, справедливості заради, можу сказати, що знаю студентів, які вчаться сумлінно. Але їх - меншість.
  • Вадим Шилов Автор offline 9-09-2015
Если плоды февральской революции не нравятся никому, так почему не признать ошибку и не вернуть всё как было? Сколько проблем отпадет само собой!
  • Януш Мати Автор offline 9-09-2015
Монументальный труд. Сразу перед глазами встаёт картинка напряжённой тяжкой работы. И это не удивительно, выдуть из заморенной анорексичной мухи такого громадного слона - труд буквально титанический. Захотелось издать это всё многомиллиардным тиражом и отправить все экземпляры в направлении широких степей вблизи реки Амазонка. Такое количество бумаги будет там безусловно востребовано.

Образование, безусловно, нужно. Спорить даже повода нет. Но тогда вопрос к автору: Что такое демократическое государство? Рассуждать о Советском Союзе в ключе демократии, мягко говоря, - идиотизм. Демократия - власть класса рабовладельцев. Это то, что мы сейчас имеем. Причём тут СССР?
  • Геннадий Любашевский Автор offline 9-09-2015
Исторические исследования, уважаемый Януш, на самом деле многотрудное и не всегда благодарное дело. Это - не мгновенное озарение, когда рождается стихотворная строка.Зачастую ( знаю по себе ) приходится тратить на выяснение истины или достоверности того, или иного исторического факта годы, а то и десятилетия. Потратишь уйму времени - а результат уместится в одном абзаце, а то и в одной строчке.
Тем не менее, заниматься изучением ДОСТОВЕРНЫХ ( сознательно выделяю это слово ) фактов из нашей истории нужно и должно, ибо у народов, не знающих правду о своём прошлом, незавидное настоящее и , главное, будущее.
Мы должны быть благодарны Виталию Ивановичу и тем немногочисленным (увы, увы...) энтузиастам, продолжающим блуждать в тёмных лабиринтах прошлого в поисках истины.
Хочу попросить автора для полноты картины опубликовать на сайте вторую часть своего исследования, посвящённую "трудовым достижениям" наших вождей в дооктябрьский период.
Это нужно знать. Это - история.
Правильно говорят: "Факты можно игнорировать, но от этого они не перестанут существовать".
С уважением.
Информация
Посетители, находящиеся в группе Гости, не могут оставлять комментарии к данной публикации.
Хто нами керував?