Чому не вбили Гітлера в Запоріжжі?

Невідомі факти з життя Адольфа Гітлера: замахи на життя, доля родичів. На краю загибелі Гітлер був, як це не дивно, в Запоріжжі. Віталій Шевченко

Колись наш викладач на кафедрі історії стародавнього світу в Одеському університеті Марко Юхимович Беркович на своїх лекціях любив повторювати ось таку сентенцію: «В самій маленькій книжці більше знань, ніж в самій розумній голові людини!». І він задоволено дивився на нас, своїх студентів, з-під великих окулярів.
Згадав нашого викладача, прочитавши книгу австрійського історика Ганни Марії Зігмунд «Путь к власти» про життя і діяльність її сумно відомого земляка Адольфа Гітлера.
Дійсно, у не зовсім великій книжці (усього 320 сторінок) я знайшов багато цікавого, що дивно навіть, бо про «героя» книги надруковано стільки, що, здавалось би, усе вже відомо. Але це на перший погляд, а серйозна дослідниця Ганна Марія Зігмунд звернула увагу читача на такі факти, які невідомі широкому загалу.
Ну, по-перше, російська назва книги невдала, бо в оригіналі книга названа автором досить точно і відповідає змістові: «Diktator, Demon, Demagog. Fragen und Antworten zu Adolf Hitler», тобто з німецької перекладається ось так: «Диктатор, демон, демагог. Питання і відповіді Адольфа Гітлера».
У передмові автор наголошує, що «завдання цієї книги – дати відповіді на найважливіші питання, що найбільш частіше виникають про Гітлера та його режим», а не про його шлях до влади. І автор ґрунтовно досліджує цілих сім питань, які вона виносить у назви своїх глав. Наприклад, такі: «Почему личность Гитлера вызывала восторг у такого количества немцев?» Дійсно, чому? Або таке: «Почему никто не помешал Гитлеру захватить власть?»
Книга написана блискуче. Окрім великої кількості невідомих фактів, ще і виклад змісту чудовий. Словом, талановита дослідниця і авторка.
Але мене зацікавили дві останні глави: «Почему Гитлер скрывал свое происхождение?» та «Почему никто не убил Гитлера?»
В першій розповідається про долю австрійських родичів Гітлера. Вони мали нещастя опинитися у радянській зоні окупації, і їх усіх «підібрали» енкавеесівці і відправили до таборів ГУЛАГу, де вони всі і повмирали, не доживши до приїзду Аденауера у Радянський Союз у 1955 р., коли була об’явлена німцям амністія.
Наприклад, була арештована кузина Гітлера, Марія Коппенштайнер, уроджена Шмідт, 30 травня 1945 р., в своєму рідному селі, коли вона саме пекла хліб. Її чоловік, Ігнац, який не захотів залишати дружину, добровільно пішов із нею. Четверо їхніх дітей залишилися сиротами і ніколи більше не побачили своїх батьків. Марія Коппенштайнер бачила свого кузена Адольфа останній раз в 1908 році, коли їй було 9 років. Ігнац Коппенштайнер взагалі не був із ним знайомий.
Марію як «немецко-фашистскую преступницу» після 5 років (1945–1950) попереднього ув’язнення присудили до 25 років позбавлення волі. У вироку було сказано: «Как родственница Гитлера, Коппенштайнер Мария поддерживала с ним контакт, получала от него денежные средства и поддерживала его преступные планы против СССР и других миролюбивых государств». Вона померла в 1953 році в тюрмі у Верхнєуральську у віці 54 років від порушення серцевої діяльності. А її чоловік Ігнац помер у московській тюрмі Лефортово ще у 1949 р. від інфаркту.
Братам Марії, кузенам Гітлера, також не вдалося уникнути наслідків споріднення. Йогана Шмідта в червні 1945 р. побили до смерті. Усіх інших вивезли з країни і присудили до тривалих термінів ув’язнення. Із усіх родичів Гітлера, які потрапили до рук НКВС, пережив радянські табори один Йоган Шмідт – молодший, якому у 1945 р. було 20 років. Його теж засудили до 25 років суворого режиму, але в 1955 р. звільнили по амністії.
І тільки на початку 1998 р. (мабуть, до 110-річчя з дня народження Адольфа Гітлера!) родичі Гітлера були реабілітовані російською військовою прокуратурою.
Даю цитату із книги: «По этому поводу в газете "Комсомольская правда" вышла статья под названием "Гитлеровское отродье реабилитировано – теперь очередь за Гитлером?" Русские военные ветераны выразили своё крайнее возмущение». Як кажуть в таких випадках – без коментарів. Залишимо це на совісті авторів статті.
В главі «Почему никто не убил Гитлера?» авторка теж відкриває несподівані речі. Виявляється, на Гітлера за час його політичної діяльності готувалося і проведено більше як сотня різних спроб і замахів. Від самого знаменитого у 1944 р. «замаху генералів» і до невідомих, які тепер тільки знайдено в архівах гестапо.
Гітлері у цьому плані надзвичайно щастило. То хтось робить підкоп під трибуну, на якій у 1933 р. збирався виголосити свою промову Гітлер, і гестапо встигло його знайти, але хто саме робив його, встановити гестапівцям не вдалося.
Або в 1939 р. якийсь терорист Ельзер підготував вибух біля трибуни у пивниці в Мюнхені, де любив виступати Гітлер перед своїми старими камрадами по партії. І на цей раз Гітлер почав свій виступ, але за 13 хвилин до вибуху перервав свій спіч і терміново пішов з пивниці.
І так кожного разу. Але головне не в цьому. Головне в тому, що ця глава розвінчує оту легенду, яку пропагувала радянська влада, що, мовляв, Гітлер та Німеччина єдині. Ніколи цього не було. 100 змов проти Гітлера це підтверджує.
А ось на краю загибелі Гітлер був, як це не дивно, у нас… в Запоріжжі!
17 лютого 1943 р. Гітлер прилетів у Запоріжжя, важливий опорний пункт німецького вермахту на порогах Дніпра в Україні. Збирався проконсультуватись із своїми генералами. На третій день перебування Гітлера в Запоріжжі по шляху, який вів у аеропорт, де стояв літак Гітлера, почали рухатися радянські танки. Їх відділяли від аеропорту дві години часу. Гітлер ще знаходився на нараді із своїми військовиками. Коли нарешті три «кондори» з Гітлером на борту піднялися у повітря, в цей час радянські танки в’їхали зі східної сторони на аеродром. І… зупинилися! Бо в них закінчилося пальне. Гітлеру і тут поталанило. Ще б якась хвилина – і танки розстріляли б літаки із фюрером!
Думаю, що кожному, хто цікавиться історією війни, потрібно прочитати цю невелику, але таку насичену багатьма фактами книгу.

02.08.2013 р.


Избранное: статьи по истории
Свидетельство о публикации № 9629 Автор имеет исключительное право на произведение. Перепечатка без согласия автора запрещена и преследуется...


Проголосуйте. Чому не вбили Гітлера в Запоріжжі?. Невідомі факти з життя Адольфа Гітлера: замахи на життя, доля родичів. На краю загибелі Гітлер був, як це не дивно, в Запоріжжі. Віталій Шевченко
Краткое описание и ключевые слова для Чому не вбили Гітлера в Запоріжжі?:

(голосов:9) рейтинг: 60 из 100

  • Безух Юрий Валентинович Автор offline 12-09-2015
На відміну від "простого народу" майже вся німецька інтелигенція ніколи не визнавала Гітлера, критично до нього відносився й генералітет. До того ж Гітлер кілька разів був на волосину від смерті під час першої світової. Він вважав, що його охороняє якась вища сила й, на відміну від Сталіна, не багато уваги приділяв власній беспеці.
  • Михаил Перченко Автор offline 15-09-2015
Бог добрых хоронит, а лайнових хоронить. Дивно і прикро, діти мої.
  • Виталий Шевченко Автор offline 16-09-2015
Anna Maria Sigmund ist sehr gut!
Информация
Посетители, находящиеся в группе Гости, не могут оставлять комментарии к данной публикации.
Чому не вбили Гітлера в Запоріжжі?