Нінка автоматниця

Віталій Шевченко

Присвячується Ніні Артемівні Ломейко

Німецький кулемет бив над самою землею і Нінка намагалася всіма частинами свого молодого тіла всунутися у землю, щоб її не дістали кулі. «От, собака, не вгамується!»
Тут звідкілясь взявся Пентюхов, ротний, ну і прізвище ( прости Господи!), скомандував:
- Зараз підемо в атаку, готуйся! – і поповз далі.
- Куди в атаку, голови не підняти! – крикнула йому Нінка, та він не почув.
Зранку вже вбило на цьому зеленому безкрайньому колгоспному полі її кращих подруг, Светку Горішню та Муську Зайця. «От, гади, таких дівчат вколошкали!»
Та нічого робить, підготувала автомат, гранати причепила до пояса, подивилася вліво, вправо, там хлопці теж готувалися до атаки.
«Ну, що ж, як буде, так і буде», - вирішила вона. Шкода, якщо вб`ють, мама не взнає, бо воювала під чужим прізвищем.
- Вперед! В атаку! За мною! – десь заверещав Пентюхов, і пригинаючись до самої землі, побігли бійці за ним, серед них і Нінка.
Коротенькими чергами стріляла з автомата, головне, поцілити в кулемет, заважати йому вільно стріляти. Та було далеко до нього і звідси не дістати.
Тут раптово ззаду бабахнув танк і кулемет замовк.
- Уря-я-а-а-а! – несподівано для себе заволала Нінка і швидкими стрибками почала угвинчуватися у німецьку оборону.
Танк більше не стріляв, але і кулемет замовк, що і треба атакуючим, вони розосередилися по полю, серед них і Нінка, стріляла по німецькій траншеї і неслася світ за очі.
Несподівана атака зробила свою справу, рота вдерлася, хоч і поскублена вогнем, до німців, але їх у траншеї вже не було, як корова язиком злизала.
У Нінки руки та ноги дрижали, у роті пересохло, коліна позбивані, спідниця збилася набік. Вона навіть кинула одну гранату, та так вдало, що перелетіла траншею і розірвалася на тій стороні.
- Молодець! – сказав хтось із боку. Подивилася, якийсь солдат із перев`язаною головою.
- Що далі робити? – крикнула Нінка, - де ротний? Пентюхов!
- Вбило, - сказав солдат, - не добіг… Шкода… хороший хлопець був…
Нінка згадала і своїх дівчат, та часу марнувати не можна, хто зна, що придумають німці. Подивилася навкруги, за траншеєю виднілося село, а німців ніде не було видно. А в траншеї солдати курочили німецькі бліндажі.
Нінка і собі зазирнула в один з них. На порозі лежав вбитий німецький солдат з вивернутими кишенями. А в землянці сидів просто на підлозі молодесенький солдатик, майже дитина, і хрумкав галетами.
- Смачно! – він посміхнувся Нінці, і простягнув їй останнього галета:
- На!
- Сам їж! – відмахнулася Нінка. Ще не вистачало забирати в дитині!
Тут зашаруділо на вході і в землянку ввалився ще хтось. Нінка озирнулася, стояв якійсь незнайомець.
- Хто ви? – спитав суворим начальницьким голосом. Нінка зрозуміла, що це якесь цабе. Виструнчилась:
- Червоноармієць Касюхнич! – відрапортувала.
- Як звати? – суворий, а очі добрі.
- Нінка, - вихопилося у Нінки.
- Ніна, значить, - уточнив невідомий і повернувся до солдатика:
- А вас?
- Червоноармієць Бузинник… - хлюпнув носом солдатик і додав: - Ваня…
- Дитячий садок, панімаєш, - і невідомий віддав команду: - Поступаєте у моє розпорядження. Наведіть тут марафет! – і пішов знову у траншею.
Нінка взялася за ноги німця, потягнула, важкий, гад, покликала солдатика:
- Допоможеш, Ваню…
Удвох витягли з траншеї, дотягнули до воронки від снаряда і скинули туди.
- А тепер закидай землею, щоб не смердів! – наказала Нінка, відстебнула від ременя лопатку і дала солдатикові:
- Тільки потім верни!
А сама наламала гілок від якогось куща, що ріс біля бліндажу, склала у пучечок, вийшов віник і заходилась замітати дерев`яну підлогу у бліндажі.
«От, гади німці, як живуть! Дерев`яна підлога!» В перший раз бачила, у наших землянках підлога або глиняна або з піску.
Тут вчасно під`їхав старшина з обідом і солдатик побіг з казанками, взяв і Нінкін. Потім сиділи у землянці і їли, бо зголодніли.
Коли вже закінчували їсти, знову зайшов невідомий, а з ним ще один, з папірцями в руках. Нінка з солдатиком повскакували, але невідомий махнув рукою:
- Їжте, їжте!
- Це хто, твої солдати? – спитав з папірцями.
- Так, мої, - відповів невідомий, оглянув землянку, сподобалося:
- Молодці! – і пішов знову у траншею.
Інший простягнув папірці Нінці та солдатикові:
- Заповнюйте і віддасте мені. – і простягнув їм по олівцю.
Нінка, допомагаючи собі губами, бо з грамотою не дуже, прочитала надруковане речення: «Заява. Прошу прийняти мене… Якщо загину, вважайте мене комуністом…»
Як так загине? Нінка не збиралася гинути на цій війні!
- Ні! – і вона рішуче повернула листочок, як виявилося, комісару.
- Дурепа! – не погодилося партійне цабе, - Заповнюй! Будеш членом партії, буде легше жити!
Солдатик вже заповнив і віддав листочок разом із олівцем. А Нінка відмовилася навідріз, вона знає по собі, що легшого життя в неї ніколи не буває. А ще проблеми із чужим прізвищем. Не хватало, щоб вони там у штабі побачили це.
А тут в землянку знову повернувся військовий, як виявилося новий командир роти, оглянув землянку, схвально кивнув головою і сказав:
- Поступив наказ захопити село. Йдемо! – і пішов попереду.
А за ним усі бійці. І серед них і Нінка. Насторожено дивлячись на завмерле село.
Що їх там чекає?



24.08.2015р. – 27.08.2015р.
Свидетельство о публикации № 9668 Автор имеет исключительное право на произведение. Перепечатка без согласия автора запрещена и преследуется...

  • © shevchenko :
  • Рассказы
  • Читателей: 1 566
  • Комментариев: 2
  • 2015-09-22

Віталій Шевченко
Краткое описание и ключевые слова для: Нінка автоматниця

Проголосуйте за: Нінка автоматниця

(голосов:2) рейтинг: 100 из 100


  • Татьяна Окунева Автор offline 23-09-2015
Гарне оповідання, написане з симпатією до героїв. А чому Нінка воювала під вигаданим прізвищем?
  • Виталий Шевченко Автор offline 24-09-2015
Спасибі, дорога Тетяна Омелянівна, на доброму слові! А відносно моїх героїв, то я вже звик отримувати за них "по полной программе"! Якщо я скажу, що вони жили у радянській державі і їм, щоб вижити, потрібно було боротися за своє існування, то мені зразу же вкажуть, що в радянські часи "все было хорошо"!
Информация
Посетители, находящиеся в группе Гости, не могут оставлять комментарии к данной публикации.
Нінка автоматниця