Біг-морди

      
 
- Пане міністре, прошу вашої допомоги… - встиг ще простягнути руки знесилений прохач перед тим, як секюріті випроводили його з кабінету.
- Безумовно… безумовно… - хитав приязно головою Санько Симоняк, міністр комунально-юридичної промисловості, - розберемось… і відреагуємо на ваше прохання…
Двері зачинились і Санько, позіхнувши, подивився у записничок. Через півгодини у Януковича мала відбутися нарада.
В кабінет зазирнула секретарка, всі жіночі принади в неї були на виду. Вона віддано дивилася на свого шефа:
- Олександре Олександровичу! – проспівала німфа. – Ось з машбюро передали тези. – і нагородила Санька однією з своїх принадливих посмішок. Груди і те, що нижче, пашіло молодістю і здоров`ям, як у Руслани.
- Дякую, Галюсю! – відповів міністр і завмер. Десь виник якийсь незрозумілий звук, він посилився і несподівано перетворився у артилерійський вибух, від якого в кабінеті у міністра повилітали всі шибки.
«Невже Медведчук почав заколот?» - майнула у Санька перша думка, «Але чого я про це нічого не знаю?» - і він інстинктивно опинився під столом, де вже була перелякана секретарка.
А вибухи все тривали. «Не інакше, як «град», вот сволота!» - визначив досвідченим вухом артилериста часів Радянського Союзу міністр і поповз до дверей кабінету. Поруч шаруділа Галюся.
Інтенсивний артобстріл міністерства продовжувався. Хтось безупинно бив по будинку. «Невже Марчук перейшов на бік Медведчука?» - шпигонула неприємна думка.
Санько обережно прочинив важкі дубові двері у вестибюль. Там було порожньо. Останній секюріті як раз заповзав за поворот. Міністр вилаявся і поповз теж по коридору, тримаючись стінки, так було безпечніше.
Він озирнувся. За ним, намагаючись не відставати, повзла Галюся. Так дружно добралися до виходу. Перед будинком завмерли розбиті доджи та мерседеси. А за ними, на тій стороні вулиці, виглядали перелякані міліціонери. Санько наважився, схопився і задріботів на той бік, до них. Підбігши, розлючено запитав:
- Що, блін, діється? Де начальник охорони?
Через ріденький ланцюжок міліціонерів пробився здоровань, начальник охорони, винувато блимав очима:
- Пане міністре…
Та Санько не дав йому домовити, почав:
- Панімаєш…
Тут відгукнувся забутий у кишені мобільник. Заграв перші такти «Реве та стогне…»
Санько рвучко приклав його до вуха:
- Так, слухаю!
І впізнав голос Гаранта:
- Ти, там, Санько, блін, вообче, як?
Санько від почуттів, які переповнювали його міністерські груди, мовчав.
- Санько, ти живий? – захвилювався Гарант.
- Та живий… - скривився Санько.
- Ну, вообче, пробивайся до мене на Банкову, проведемо терміново нараду. Це зірвалися артсклади під Бояркою. Це вообче, ні в які ворота, - обурився Гарант і припинив розмову.
І Санькові прийшлося обережними перебіжками діставатися до Банкової. Захекався. Бо вже забув, коли ходив.
А за ним хвостиками бігли перелякана Галюся та винуватий начальник охорони.


22.05.2004р.
Рекомендуйте стихотворение друзьям
http://stihi.pro/9705-bg-mordi.html
Свидетельство о публикации № 9705
Автор имеет исключительное право на стихотворение. Перепечатка стихотворения без согласия автора запрещена и преследуется...
  • © shevchenko :
  • Юмор
  • У стихотворения 1 662 уникальных читателей.
  • Комментариев: 0
  • 2015-09-29

Краткое описание и ключевые слова для стихотворения Біг-морди : Віталій Шевченко Проголосуйте за стихотворение: Біг-морди
(голосов:4) рейтинг: 100 из 100
 
  Добавление комментария
 
 
 
 
Ваше Имя:
Ваш E-Mail:

Код:
Кликните на изображение чтобы обновить код, если он неразборчив
Введите код:

   
     
Біг-морди