Софія Юнкер - Крамська. Повернення з небуття

Віталій Шевченко

В другій частині дослідження ми продовжимо розповідь про дочку художника. Передчуття батька, на жаль, виправдалися. Про це ми довідалися тільки сьогодні, коли впала більшовицька система.
Її ім`я донедавна було майже невідомо, навіть спеціалістам. Хоча Софія Іванівна (1867 – 1933рр) з дитинства оберталася в мистецьких колах. Вона отримала блискучу освіту. Вільно володіла німецькою та французькою мовами. Закінчила приватну жіночу гімназію. На протязі двох років навчалася живопису у свого батька, після його смерті займалася малюванням під керівництвом О.Д. Литовченка, відомого художника і товариша батька, брала уроки акварельного живопису у академіка О.П. Соколова, користувалася порадами А.І. Куїнджі.
На початку 1890-х років відвідувала приватну живописну школу у Парижі, де нею опікувався давній товариш батька скульптор М.М. Антокольський.
Вже перша її самостійна робота, живописний портрет батька, виконаний у рік його смерті (1887), робить її відомою. З 1888 року художниця приймає участь у багатьох виставках як у Росії так і за кордоном.
Вона пробувала свої сили в різних жанрах мистецтва: в портреті, в побутовому жанрі, в ньому схилялася до сюжетів мелодраматичного характеру, у натюрморті. З кінця 1880-х років роботи художниці стають відомі. В цей період життя Софія Крамська отримувала багато замовлень.
Вона підтримує дружні зв`язки з кращими фаміліями тодішньої Росії: Третьяковими, Зілоті, Боткіними, Бенуа, Рєпіними.
Художниця і її старший брат Микола, архітектор, були близькі до імператорського двору, тому і не дивно, що в творчому доробку художниці є серія портретів великосвітської знаті, серед них вирізняються акварельні портрети імператора, імператриці, цесаревича і великих княгинь (до 1942 року вони зберігалися в Острозькій картинній галереї ім.. І.М. Крамського, яку створила на батьківщині художника дочка. В 1942 році, під час війни, більшість колекції згоріла від пожежі).
В 1901 році художниця вийшла заміж за відомого петербурзького юриста Георгія Федоровича Юнкера (помер у 1916 році). Крім своєї основної роботи, він, за словами Софії Іванівни, все життя займався дослідженням історії декабристів. Але, на жаль, праця Юнкера (чи збереглася вона?) так і не була надрукована.
Якби чоловік передчасно не помер, то доля Софії Іванівни, мабуть, склалася по іншому. Юнкер був фінський підданий і швидше за все, вони б поїхали до незалежної Фінляндії, обминувши пазурі «надзвичайки» та життя у радянському раю.
А так їй випало на долю все, що пережила звичайна маленька людина у СРСР. Вона була, як і більшість людей з її оточення, надзвичайно релігійною особою, вважала своїм обов`язком допомагати усім, хто звертався і не звертався до неї за допомогою.
Вона влаштовувала на роботу бувших дворян, випускниць Смольного інституту, офіцерів царської армії. А таких було багато, і ці нещасні опинилися на краю життя в робітничо-селянській державі. Їх постійно трактували як «ворогів народу». Можна тільки схилити голову перед цією мужньою жінкою.
Тому і не дивно, що Шарікови прийшли до неї 25 грудня 1930 року і заарештували. Звинувачення проти неї було типовим як для того часу, тобто, ніякого відношення до Закону воно не мало, даємо мовою оригіналу: «создание контрреволюционной группировки из бывшей знати, ставившей себе целью проведение своих людей в разные советские учреждения на службу для собирания сведений о настроениях…» (Архивный фонд Управления по г. Санкт – Петербургу и Ленинградской области. Федеральная служба безопасности Российской Федерации. Дело № П – 74430, Лист 4).
Неозброєним оком видно, що все це звинувачення висмоктане з пальця! Але слідчий направив 5 квітня 1931 року справу на трійку при ПП ОДПУ з клопотанням про застосування до звинуваченої Юнкер – Крамської вищої міри соціального захисту – розстрілу. А скільки таких людей загинуло тоді від цих фальсифікацій! Та за що розстрілювати? За розмови?
На щастя, 11 квітня вийшла постанова виїзної сесії Колегії ОДПУ, в якій зазначалося, що художницю Юнкер – Крамську вислати строком на три роки у Східну Сибір. 27 квітня вона повинна була відправитись по етапу до Іркутська, але наступного дня потрапила до тюремної лікарні з діагнозом: «важка форма паралічу».
Але не дивлячись на таку тяжку форму захворювання, від хворої жінки не відстали, в травні Юнкер - Крамська була в Іркутську, через три тижні переведена до Канська, а ще через місяць – в Красноярськ.
Незважаючи на хворобу і на те, що під час заслання вона перенесла дві операції, Софія Іванівна в Іркутську працювала, як ілюстратор підручників і колгоспних журналів, в Канську – як фотограф і ретушер місцевої газети.
В Красноярську з нею трапився другий серцевий напад, віднялася ліва частина тіла. Саме тут вона написала листа до Катерини Павлівні Пєшкової, дружини М.Горького, яка допомагала багатьом політв`язням. Катерина Павлівна допомогла і Софії Юнкер – Крамськой. Вже 25 березня 1932 року художниця повернулася до Ленінграду.
Вона подякувала Катерині Павлівні за допомогу і написала, що і далі збирається працювати.
Та наступного року Софія Іванівна Юнкер – Крамська пішла з життя. Вона чистила на кухні оселедця, вколола пальця, заразилася рибною отрутою і померла.
Ось такий несподіваний, в дусі часу, кінець чудової дочки видатного художника. Нам залишається тільки вдячно пам`ятати, що серед розмаїття українського народу є дві світлі Душі, Батька і Дочки, які своїм талантом возвеличували народ, до якого вони належали.


13.07.2012р.
Свидетельство о публикации № 9809 Автор имеет исключительное право на произведение. Перепечатка без согласия автора запрещена и преследуется...


Проголосуйте. Софія Юнкер - Крамська. Повернення з небуття. Віталій Шевченко
Краткое описание и ключевые слова для: Софія Юнкер - Крамська. Повернення з небуття

(голосов:1) рейтинг: 100 из 100

  • Безух Юрий Валентинович Автор offline 23-10-2015
Дякую за світлу й щиру розповідь.
  • Виталий Шевченко Автор offline 23-10-2015
Спасибі і Вам, Юрію Валентиновичу!
  • Раиса Пепескул Автор offline 24-10-2015
Спасибі, Віталію, від бувшого викладача "Світової художньої культури" та "Основ мистецтвознання". Крамський - це правда життя. Спасибі.
  • Виталий Шевченко Автор offline 24-10-2015
Спасибі, Раїсо, за добрі слова!
Информация
Посетители, находящиеся в группе Гости, не могут оставлять комментарии к данной публикации.
Софія Юнкер - Крамська. Повернення з небуття