Тепер я міністр і ні хріна не роблю!

---

Но, ребята, вы на жизнь и действительность
посмотрите – она другая!
Савик Шустер


Колись, в часи давно минулі, знаменитий гуморист свого часу, Аркадій Райкін, грав чудову мініатюру. Він вилазив на стіл у кабінеті чиновника, танцював на ньому і радів:
- Тепер я міністр і ні хріна не роблю!
І глядачі, які це бачили, аж заходилися від сміху, бо вони теж знали, що людина, яка вибралася на вищі шаблі влади, може нічого не робити але отримувати усі блага, які йому належать по статусу.
Щось подібне ми спостерігаємо сьогодні, дивлячись на нашу владу у Києві і на місцях. Але різниця з часами Райкіна в тому, що сучасні міністри не тільки нічого не роблять на благо суспільства але й немилосердно крадуть.
Для того, щоб з цим визначитися, не потрібно кудись ходити, чи проводити якісь складні дослідження. Досить подивитися, як живе осередок суспільства. А осередок суспільства це ми з вами.
Тому давайте візьмемо саму незахищену верству населення – пенсіонерів. Бо інші верстви населення, не дивлячись на скрутні моменти в їхньому житті, можуть надіятися ще на час, який їх вилікує. Часу у пенсіонерів немає за визначенням. Вони, якщо потерпають, то потерпають сьогодні, бо майбутнього в них немає.
Вони можуть надіятися тільки на свою пенсію і на державу, яка їх не залишить наодинці із проблемами. Але дивлячись, що робиться у верхніх ешелонах влади, бачимо, що надії наші марні.
Тому давайте перейдемо до нашого осередку суспільства і подивимося, як у нас справи. Ми живемо з дружиною у двохкімнатній квартирі. Обидва пенсіонери. Я з 1999 року, але працював весь час до 2008 року, а дружина вийшла на пенсію в 2010 році.
В таких умовах ми навіть могли складати гроші, хоч невеликі, на рахунок у банку. Бо ми отримуємо пенсію в банку. Це зручніше, ніж на пошті. Це ми робили до 2013 року. Як кажуть, слово з пісні не викинеш, що є, то є, вірніше, що було, те було. При Януковичі ми могли складати гроші.
Але коли скинули Януковича, почалася війна з Росією на сході, наше фінансове становище похитнулося. Збирати гроші на чорний день не виходить.
Так що, як кажуть, що ми маємо у сухому залишку?
Мені на очі потрапила сума доходу Петра Олексійовича Порошенка за 2014 рік, згідно декларації він заробив 369 мільйонів гривень за рік. А у Арсенія Петровича Яценюка доход склав за 2014 рік 1 мільйон 147 тисяч 352 гривні.
Тобто, вони можуть і далі нікуди не поспішати і співати, один : «Все хорошо, прекрасная маркиза, все хорошо!» а інший: «Кулю в лоб собі і усе!»
У нас, як і в більшості населення країни, такого становища немає. Тому подивимося, яке становище в нашому, окремому, осередку суспільства.
Ми з дружиною визначилися, що для того, щоб якось зводити кінці з кінцями, нам потрібно витрачати 100 гривень у день не більше. Тобто, виходить, в середньому 3000 гривень на місяць на їжу. Притому, якщо ми не виходимо за межі 100 гривень у день.
Але кожного разу спокуса велика вийти за межі дозволеного, особливо перед святами. Наприклад, 19 січня 2016 року витратили на їжу 174 гривні, а 23 січня 2016 року 120 гривень. А 5 січня купили у «Сільпо» курку домашню на 109 гривень 04 копійки.
Але подивимось, що у нас вийшло у листопаді 2015 року. Зразу зауважу, що не всі чеки збереглися і одночасно зверну увагу на те, що хліб і солодощі нам у «Сільпо» не подобаються і тому ми беремо їх в інших крамницях.
2 листопада 2015 року – 76 гривень.
4 листопада 2015 року – 43 гривні.
5 листопада 2015 року – 62 гривні.
6 листопада 2015 року – 62 гривні.
7 листопада 2015 року – 59 гривень.
9 листопада 2015 року – 73 гривні.
10 листопада 2015 року – 41 гривня.
13 листопада 2015 року – 79 гривень.
16 листопада 2015 року - 66 гривень.
17 листопада 2015 року – 79 гривень.
18 листопада 2015 року – 101 гривня.
20 листопада 2015 року – 119 гривень.
26 листопада 2015 року – 107 гривень.
30 листопада 2015 року – 65 гривень.

Таким чином, вимальовується тенденція не виходити за межі 100 гривень, бо в кінці місяця може не вистачити грошей на саме необхідне.
Це одне. А тепер треба ще звернути увагу, що кожного місяця 600-700 гривень йдуть на ліки.
Крім того, зараз у розпалі зима і потрібно ще оплачувати отеплення та і всі інші комунальні послуги, це додатково 1100 – 1200 гривень у місяць, якщо не більше, бо різні «сурйозні» «Основанія» та подібні організації намагаються у жильців вивернути якнайбільше грошей. Віри їм ніякої немає.
Тепер треба ще запланувати інші статті витрат. Телефон, інтернет, кабельне телебачення, мобільники, мило й інші необхідні речі. Виходить додатково ще 643 гривні.
Якщо підрахувати по мінімуму, то у нас у місяць набігає 5543 гривні. Вкладаємося у самий мінімум. А на непередбачені витрати вже грошей немає.
Вийшов у ванні змішувач – 700 гривень – поки що відклали купівлю, картридж на кухню – 355 гривень, вирішили купити у наступному місяці і будемо економити з усіх сил, щоб не вийти з графіку.
Виходить із ладу пилосос, це взагалі велика майбутня діра в нашому бюджеті. Я вже не кажу про одяг. Навіть не думається у цей бік, користуємося тим, що купили у свій час при Ющенку та Кучмі.
А ще ж є люди, і багато їх, навіть у нашому будинку є такі, які отримують 940 гривень у місяць. Уявляєте собі їхне життя? Я не уявляю.
Одна наша сусідка з дев`ятого поверху, ходить по сміттєвих баках і збирає пляшки і здає у приймальний пункт. А працювала все життя інженером!
І тепер, коли дивишся, як показують Президента, Голову Верховної Ради, прем`єра, як вони працюють, як вони красуються на різних телешоу та екранах телевізорів і одночасно знаєш, як живе народ, то можна їм усім сказати, тим, хто прийшов до влади після Революції Гідності і після гибелі Героїв Майдану: «Ганьба усім вам! Бо ви забули, що без народу ви ніхто!»
Як сказав вірно про вас один журналіст: «Якщо ви продовжуєте в цей час, коли країна воює із ворогом на сході, поїдом їсти бюджет, то ви всі – покидьки!»
І з цим ім`ям ви ввійдете в історію.
На цьому вже можна поставити крапку. Але я пригадав один випадок, який відбувся ще на початку 90-х років. Один переселенець з Вірменії, який переселився на Україну під час війни з Азербайджаном, сказав мені:
- Ви навіть на знаєте, які у вас чудові жінки! Таких жінок немає нікого у світі і ваші чоловіки цього не розуміють. На них тримається у вас все і сім`я, і виробництво, і держава! В найважчих умовах вони цементують все, до чого торкається їхня рука.
Тепер я згадав його слова і бачу, що він правий. Я дивлюся на свою дружину і бачу, що вона Титан, який втримує на своїх плечах все, що ще недобив нездара Яценюк.


06.02.2016р.