Цілюща купіль

Коли проймав ядучий біль обрАзи,
Тоді молилась я на образИ.
І відступав кудись той біль відразу,
Ставав байдужим відгомін грози,

Що мріла десь іще за виднокругом,
Погрожуючи зблисками здаля.
Щезала з нею разом і напруга,
Умита, усміхалася земля.

І нібито з цілющої купелі
Виходила щораз душа моя,
І знову на щоденні каруселі
Верталася оновленою я.