Одна із маловідомих сторінок нашої історії
У коментарі Віталіни Московцевої «Не маєш посвідки на проживання? У концтабір!» ( «Запорізька правда», 7 вересня 2017 року) я наштовхнувся на знайоме прізвище Л. Алексеніцера.
Мені довелося в кінці 80-х років минулого століття зустрічатися з його дітьми і вони розповіли те, що могли згадати.
Лев Григорович Алексеніцер в 1919 році завідував друкарнею у штабі Дибенко. Пізніше працював на будівництві Дніпрогесу. Діти згадали, що у нього була ручка з дарчим написом: «Дорогому другу от Винтера». Як відомо, О.В. Вінтер очолював будівництво Дніпрогесу.
Збереглося фото групи працівників Запорізького правління Союзу працівників поліграфічного виробництва у 1917 – 1923рр. Серед них сидить і Лев Алексеніцер, на вигляд, - розумна, інтелігентна людина.
Але більшість людей на цій фотографії були заарештовані у сумно відомому 1937 році. Прийшли і до Лева Григоровича Алексеніцера глибокою ніччю, коли вже всі спали. Перерили усе і чомусь забрали із собою всі праці Леніна.
Дочка Алексеніцера, Любов Львівна, згадувала:
- Після арешту батька ми з мамою одного разу зустрілися з ним на вулиці, він йшов у супроводі двох міліціонерів. Тільки подивився на нас і все, а ми бігли за ним і плакали, поки не закрилися за ним ворота Допру…
Лев Григорович Алексеніцер отримав п’ять років каторги і був відправлений у Магадан. Звідти рідні з якоюсь нагодою отримали усього один лист. Там було звернення до дітей: «Родные мои дети, живите честно и правильно». Прощальний лист від батька… Оце і все.
На закінчення можу сказати, що всі вони вірили, що будують державу соціальної справедливості, а вийшла у них тюрма, від якої і самі постраждали.
08.09.2017р.
Не забывайте делиться материалами в социальных сетях!
