Отакі справи, хлопчики і дівчатка!
Вже стільки написано статей, спогадів, досліджень, монографій, документальних свідчень про події, які відбувалися в нас на Україні у 1941 – 1945 роках, що навіть просто їх перерахувати дуже важко.
Причому, погляди тих, хто пише про ці трагічні події, дуже різняться між собою, від виславляння на честь Великої Перемоги у Великій Вітчизняній війні і до повного неприйняття цього.
Я в своїх нотатках зверну увагу читача на деякі факти, а висновки робіть самі.
Наприклад, в селі Велика Білозерка Великобілозерського району Запорізької області нещодавно знайдено непохованих біля десяти солдатів, які загинули у жовтні 1943 року при звільненні нашої області.
Скільки було заходів в честь Великої Перемоги за ці роки, а вони лежали десь неподалік і ніхто їх не поховав. 75 довгих роки лежали там, де їх застав смертний час, а найкраща влада у світі і пальцем не поворухнула, щоб їх поховати.
Так що всі ці виславляння не мають під собою ніякого грунту. Можете скільки хочете прославляти Велику Вітчизняну війну а якщо ще з тих пір лежать непоховані солдати гріш ціна вашим усім вихвалянням!
Або ось такий факт. У братській могилі на території совхозу «Червоний велетень» Харківської області поховано тільки 235 бійців, хоча загинуло тут у березні 1943 року більше як 11 тисяч солдатів і офіцерів. І де вони? А біля села Таранівки Зміївського району Харківської області під час боїв у 1943 році загинуло 13 тисяч радянських воїнів, а поховано 940 солдатів. А де інші?
І так скрізь по всій Україні! Треба не розчулюватися, дивлячись на ветерана з іконостасом на грудях і пити з ним наркомівських сто грамів, а їхати туди, де були запеклі бої і поховати нарешті наших героїв, які чекають вас до цього часу!
Відомий російський полководець Олександр Суворов сказав, що війна закінчується тільки тоді, коли похований останній солдат. Так що війна у нас продовжується вже 73 роки.
08.06.2018р.
