Роздуми та надії про українські події
«Мы впереди планеты всей»
Поважні й не дуже, люди похилого віку завжди скаржаться: «Зараз все не так, все змінилося, колись було інакше». Звичайно ж, краще. Певні зміни відбувалися завжди: і в Середні віки і в «часи застою». Але таких стрімких змін, які відбуваються з усім людством на початку третього тисячоліття, історія не знала. На зміну індустріальній епосі прийшла постіндустріальна, яку змінило нове інформаційне суспільство. Одна з принад капіталізму, як «суспільства споживання», в тому що воно направлене не на те щоб «робити ракети й підкорювати Єнісей», а полегшувати матеріальне життя людини безліччю побутових дрібниць без яких ми вже не можемо уявити себе. Але розвиток суспільства пішов далі – інформаційна ера неймовірно полегшила і спростила інтелектуальне життя людини, зробила доступною будь-яку інформацію, звільнила час що тратився на пошук цієї інформації і, певною мірою, відучує людину думати, шукати, напружуватися й робити певні свої! висновки, узагальнювати. Дала людини безліч вільного часу й звільнила його від бича заможних – нудьги.
На роботі, в транспорті, в парку, на молодіжних гулянках бачимо безліч зігнутих молодих людей, які втупилися в свої смартфони. Дітей, взагалі, неможливо одірватися від екранів і змусити рухатися. Бачимо молодих, але вже зігнутих людей з передчасними пузцями. Явний негатив: перенапруга зору й слуху, малорухливий спосіб життя – передчасне старіння. Але значно трагічніше інше – втрата соціальних функцій: здатності до живого, емоційного, безпосереднього спілкування, потиску рук, мови жестів – все це як і людяність, співчуття, жалість швидко втрачається. Вчені говорять про покоління зет з гіпертрофованим і інтелектом і втраченою людяністю. Астрологи й містики – про п’яту расу, байдужу до нашої четвертої.
Світ переходить у віртуальну реальність. І тут Україна попереду. Вперше в історії переможцями, при чому абсолютними, стали лідери й партія, які перемогли з допомогою найсучасніших інформаційних технологій. Даремно на тридцяти телевізійних каналах безперервно гудили нового й до небес прославляли старого президента. Навіть після грандіозної поразки на президентських виборах старі лідера так і не змогли зробити ніяких висновків. Старий президент, після поразки якого, дружно розбіглася команда його «однодумців», щоправда заявив про оновлення команди. Стара гвардія відхрестилася від колись обожнюваного лідера, заявила про свою самостійність і тупо продовжувала брехати й обіцяти абсолютно нереальні речі, вкотре згадавши й про недоторканність і кількість депутатів і фантастичній ріст вартості послуг ними ж узаконених. Знову закидали всіх газетами, забезпечуючи теплу зиму, на кожному стовпі повісили свої остогидлі личини, всі перехрестя забудували (за наші гроші) бігбордами зі своїми… лицями. Тобто зробили все щоб посилити й так глибоку відразу суспільства до старої влади. Працювали десятки тисяч високооплачуваних експертів-професіоналів, які блискуче провалили президентські й не менш блискуче – парламентські вибори, витративши на це мільярди наших з вами грошей. Передвиборчі штаби розвернули таку милу бюрократії ІБД (імітацію бурхливої діяльності) по успішному «освоєнні-присвоєнні» виділених коштів. Уже з’явився клас професійних штабістів, які допомогли не одній правлячій партії успішно програти наступні вибори. Запоріжжя нагадувало колгосп, у якому недолугий агроном засіяв усі поля однією культурою – буряком. Щодо експертів, то вони як завжди, майже нічого не вгадали, та особливо й не старалися, намагаючись добросовісно відробити свої срібляки й догодити господарям-олігархам. Це вони й зараз зустрічають в багнети будь-які ініціативи нової влади, направлені проти їхніх господарів.
Багато відомих людей були втягнуті в президентські вибори. Їхні виступи на підтримку конкретного кандидата не сказалися на результаті виборів, але сказалися на авторитеті цих людей і, певною мірою, на нашій вірі щодо їхньої щирості та патріотизму.
Всі газети, навіть наша районна, публікували брехливі рейтинги провідних кандидатів-перевертнів. Навчений народ валом валив за гречкою та іншими «аргументами» передвиборної кампанії, а голосував по своєму.
Народ побачив, розгадав і дав оцінку аморальності, ницості і безпринципності старої влади та її холуям, холуятам та холуйленкам. Він не забув, як під начебто проукраїнські розмови, часто провокаційні, влада знищила українське радіо, змила з екранів телевізорів українські пісні, концерти, вистави, позакривала книжкові магазини, в першу чергу «Освіту», обклеїла міста російською рекламою, а кіоски наповнила російськомовними, і не лише за формою, а й за суттю, виданнями. Безперспективність такого курсу змусила десять мільйонів розумних та роботящих українців шукати роботу за межами своєї держави. Говорилося дуже багато, а майже нічого не робилося. За словами, зустрічами та виступами, часу на роботу не лишилося.
Кілька геть проворованих та забреханих лідерів наперебій кричали, що лише вони повинні стати прем'єр-міністрами і вкотре вже порятувати країну. Абсолютно абсурдною виглядали претензії на прем’єрство лідера партії, яка сама себе об’явила опозиційною до української влади та власне й до незалежної України. Але, як відомо, брехнею світ пройдеш та назад не вернешся. Все це викликало прямо протилежну реакцію. Народ був готовий допустити цих людей у ВРУ в якості опозиції – хай поговорять, але ніяк не в якості влади – вже надивилися.
Людина, яка довго з насолодою і смаком бреше, врешті втрачає будь-який зв'язок з реальністю і стає жертвою власної брехні. Не випадково влада на сцені повернулася до глядачів задом, демонструючи і своє відношення до народу й те місце яким вона думає. Владі цій не вірили не лише в Україні, їй взагалі ніхто в світі не вірив. Тому світ абсолютно спокійно віднісся до зміни верховного головнокомандуючого.
Новий президент, власне, нічого не обіцяв. Він просто сказав, що хоче щоб його діти жили в Україні. І народ дав йому такий шанс, проголосувавши з тими ж відсотками як за партію «Слуги народу» так і за мажоритарників від цієї партії. Так нікому не відомий 24-х річний фотохудожник блискуче переміг патріарха запорізької політики Богуслаєва. Ера динозаврів скінчилася. Україна отримала ще один шанс. Польща вирвалася з такого ж хаосу, в якому перебувала Україна, за 2-3 роки. Народ дав новому президенту такий шанс. Європі пустопорожні обіцянки попередньої влади обридли і вона, як і ми всі, чекає від нової рішучих дій та конкретних результатів.
Всі позитивні досягнення України за роки незалежності, а їх багато, пов’язані з демократією. Всі наші помилки від юності та недосконалості нашої демократії, від того страшного зовнішнього і внутрішнього тягаря тоталітаризму, що тяжіє над нами. Нам треба навчитися не лише переобирати, а й жорстко щоденно контролювати владу в режимі онлайн.
Зі світом Прапора та Незалежності, шановні українці!
Не забывайте делиться материалами в социальных сетях!
