Про групу письменників, які в Запоріжжі створювали для горьківської «Історії фабрик і заводів» «Історію Дніпробуду». Маловідома сторінка історії Запоріжжя. Коли «Історія Дніпробуду» була вже готова до друку, виявилося, що Яків Баш, Володимир Дончак, Ізраїль Немзер, Володимир Кузьмич, Володимир Юрезанський – "вороги народу".
Мені вже доводилося писати про групу письменників, які в Запоріжжі створювали для горьківської «Історії фабрик і заводів» «Історію Дніпробуду». Туди входили Володимир Кузьмич (1904-1943), Володимир Юрезанський (1888-1957), Ізраїль Немзер (1888-1937/38?), Яків Баш (1908-1986) та Володимир Дончак.
Коли «Історія Дніпробуду» була вже готова до друку, виявилося, що багато з тих, хто згадується на її сторінках, є «ворогами» народу, і тому мова вже не йшла про видання, а навпаки, стали придивлятися до самих авторів.
Зрозуміло, що видавнича група розпалася, дехто (Кузьмич, Юрезанський, Баш) терміново виїхав з міста, Немзер був заарештований і розстріляний як «ворог народу», а Дончак припинив свої заняття літературою і десь (як йому здавалося) заховався.
До цього треба ще додати, що Кузьмич буде теж репресований, Юрезанський в 1941 році потрапить у полон до німців, і хоч йому вдалося звідти повернутися, але біографія його була назавжди зіпсована. І тільки у одного Якова Баша склалася блискуча кар’єра радянського письменника.
Але, зрозуміла річ, в передвоєнні роки про це ще ніхто не знав.
Серед усіх згаданих мною самий загадковий – це, безумовно, Володимир Дончак. Відомо, що він писав вірші українською мовою, працював лікарем, з початком війни евакуювався з шпиталем на Північний Кавказ, після війни залишився там на постійне мешкання. Помер десь у 60-х роках.
Ось і все, що можна сказати про одного з тих, хто у 30-і роки оспівував найвідомішу будівлю світу. І хоч від виходу моєї книги (Шевченко В. И. Под сенью музы терпеливой, историко-краеведческие очерки, Днепропетровск, «Сич», 1992 г.) пройшло вже десять років і я за цей час займався багатьма іншими справами, але, коли випадково в архіві наштовхнувся на справу Дончака, було таке враження, що зустрівся із старим знайомим.
Сама справа невелика, вона складається із заяви Дончака від 6 квітня 1940 року до партійної організації Ленінського райздороввідділу з проханням перевести його з кандидатів у члени ВКП(б) та анкети, яка допомагає відповісти на багато питань, пов’язаних з біографією Дончака та одночасно дає можливість зануритися у давно минулі часи, відчути аромат минулого.
Я думаю, що читачу буде цікаво з ними ознайомитися.
1.
В партийную организацию Ленинского райздрав отдела от кандидата ВКП(б) Дончак В. Д.
Заявление
Прошу перевести меня в члены ВКП(б). Выполняя партийные поручения, за время кандидатского стажа (с марта 1939 г.) я политически вырос, окреп, политический и общественный кругозор мой благодаря изучению основ марксизма-ленинизма расширился.
Считаю себя подготовленным к переводу в члены партии.
6.04.40 г. В. Дончак
ДАЗО Фонд №164, опись №9, дело №492, коробка №5, лист 1.
2.
Анкета
Первичная организация – Ленинский райздрав
Дончак Владимир Дмитриевич
1900г. рождения, украинец, родной язык украинский, родился Слобода Борисовка, Курской губернии Грайворонского уезда.
Отец до 1917 г. служащий-кассир
После 1917 г. служащий-кассир.
Март 1939 г. Ленинский РК г. Запорожья – время вступления в кандидаты.
Пребывание в ВЛКСМ – не состоял.
Образование – окончил Харьковский медицинский институт в 1927 г.
Основная профессия – по образованию врач, стаж 13 лет.
По опыту работы врач, стаж 12 лет.
ДАЗО Фонд №164, опись №9, дело №492, коробка №5, лист 2.
На чотирнадцяте запитання анкети Дончак повідомляє, що працює в Запоріжжі з грудня 1929 року лікарем-отіатром в поліклініці.
На п’ятнадцяте запитання: "Яку участь приймає у роботі рад, профспілок, комсомолу, колгоспів і т.і." Дончак просто відповів – Редактор стінної газети.
А на вісімнадцяте питання: "Які має нагороди" він написав: "Значок Дніпробуду". Ось де виявилася його причетність до знаменитої будівлі! Бо в ті часи цей значок давали тільки учасникам Дніпробуду.
Не обминув Дончак і традиційного питання того часу: "28. Хто із родичів живе за кордоном?"
Він відповів досить цікаво: "Небіж батька живе в Австралії".
Небіж батька – це просто брат, двоюрідний брат. Але, як ми бачимо, Дончак хотів отим словом – "небіж" – віддалити від себе якнайдалі зв’язок із родичем, що мешкає за кордоном. Із анкети ми взнали коли і де народився Дончак, де він отримав вищу освіту і коли він приїхав до Запоріжжя.
Рішення загальних зборів було одностайним – прийняти Дончака Володимира Дмитровича у члени ВКП(б), а райком установив: партійний стаж рахувати з 23 травня 1940 року, з дня загальних зборів.
І покотилося потихеньку життя Володимира Дмитровича у лавах вірних ленінців, а його час спокійно минав на роботі та серед близьких.
Старі захоплення виявлялися тільки при створенні нового номера стінної газети, де, можливо, до якоїсь офіційної дати і тисне свій новий віршик Володимир Дмитрович…
25.08.2002 р.
Не забывайте делиться материалами в социальных сетях!
