Школа поэзии Светланы Скорик

Моя Трійця

      
 

Висить ця Трійця на стіні
Вже сорок років при мені.
Там бог Отець і божа Мати
Й Сестричка божа – біля хати
Під в’язем давнім і старим,
Тим, що в’язав сім’ю і дім.
Їх всіх нема – і в’яза, й хати,
Лише дітки його крилаті
Собой заповнюють той двір –
Людьми покинутий пустир.
Був стіл під деревом отим,
А влітку там була постіль.
Нас сонце вранці там стрічало,
А в надвечір’я – проводжало.
Відкритий сонцю і вітрам
Стояв той дім – мій перший Храм.

Ми зараз всі за них старіші,
Я – за батьків, за сестру – діти.
Давно нема сусіда Віті,
Лиш в пам’яті живуть на світі.
Та згадка про той час жива.
За сходами ідуть жнива,
Тепер за них ми живемо
І світло їхнє несемо,
Щоб той світильник не погас,
Коли і нас здолає час…

Вересень 2021


3 Проголосовало
Избранное: стихи о семье
Автор имеет исключительное право на стихотворение. В можете поделиться ссылкой на материалы на сайтах и в социальных сетях!
Стихи.Про
Подборка стихотворений по теме Моя Трійця - Духовная поэзия. Краткое описание и ключевые слова для стихотворения Моя Трійця из рубрики Духовная поэзия : Вірш про родину і дім як перший храм. Стояв той дім – мій перший Храм. Там бог Отець і божа Мати й Сестричка божа – біля хати. Ми зараз всі за них старіші, я – за батьків, за сестру – діти. Лиш в пам’яті живуть на світі. Тепер за них ми живемо і світло їхнє несемо. Проголосуйте за стихотворение: Моя Трійця
Стихотворения из раздела Духовная поэзия: Духовная поэзия
  • Светлана Скорик Автор offline 13-04-2022
Как хорошо, как близко Тарасу Шевченко по самому духу!
 
  Добавление комментария
 
 
 
 
Ваше Имя:
Ваш E-Mail: