Листопадні мелодії

Листопадні мелодії, гук помаранчевих вихрів...

Хоче осінь про щось несказанне сказати мені.

Час тече, як ріка, і у дати складаються цифри:

Дні народжень, весіль… Розставання і стрічі земні…

Вже було розставань, і весіль, і сльози, і печалі,

Ніби все на віку вже було, вже було, вже було,

Ніби бачу й сама щастя-долі кінці і начала,

А крізь смутки й нудьгу проростає надії стебло.

Осінь ця – не навік, із туманів народиться світло,

Як із бруньки листок, як з яєчка в гнізді пташеня.

До холодних твоїх, листопаде, обіймів я звикла,

Бо своя. Не чужа! Ми зі світом із білим – рідня.

Тож танцюй, листопаде, бий осінь-недолю вітрами,

Малинові світанки й ключі журавлині паруй,

Набери у зірок та у сонця небесного краму:

Ти багатий на золото – ну ж бо, й мене обдаруй!

28.10.2024

Листопадні вірші