Роксолана Вірлан «Іронії вигин»: перевод

Хупава періодика дощів,
одвільжено-осіння палітурка.
Неонами лампадок загущів
обмоклий вечір – листями зафуркав

і догорів яркотним огнянцем
на теплому порталі підвіконня...
як тиша п’є нашептане слівце,
спіймавши звук на мовчазні хітони –

спиває так душа з нечутних нот –
мінористі – вітрами розпростерті –
поезії. І місяць ходить – от
гонористо – у хмарному береті,

звисока насміхається з людей –
вичавлює скупий зо себе промінь.
Із паморозі й осені коктейль,
тужливе танго на життя паромі.

Хупава періодика дощів –
пожовкле літо на сторінці книги.
У кутиках усмішки загірчів
тонкої криги – іронічний вигин.

Нарядна периодика дождей
в осенне-произвольном переплёте.
Неоном загустев, огнём свечей,
листвою вечер фыркнул на излёте

и догорел, огнивом полыхнув,
на теплоте портала подоконья...
а шёпот слов не рушит тишину,
звук пойман молчаливостью хитонов –

так пьёт душа нектар неслышных нот –
минорны и ветрами распростёрты –
стихи стихий...  И месяц бродит вот –
так гонористо – в облаке потёртом,

и свысока смеётся над людьми,
и выжимает луч скупой и слёзный.
Коктейль в морозном кубке, жизнь, прими –
Тоскливо танго на пароме мёрзлом.

Нарядна периодика дождей –
желтеет лето на страницах книги.
В улыбке горечь всё сильней, сильней,
и тонким льдом – ирония изгиба.