Важка шапка Мономаха

Віталій Шевченко

Вихопець зиркнув на годинника. Дійсно, несподівано вже набіг час проводити нараду. Він натиснув кнопку на столі і в цю ж мить в кабінет зазирнув його начальник охорони, Амбалл. Очима миттєво розстріляв кабінет, ні, все нормально, все спокійно.
- Слухаю, шеф! – сказав Амбалл.
- Через п`ять хвилин у мене нарада. Ось список, кого впустиш до мене. – і він простягнув горі м`язів листочок.
- Бу зроблено, шеф! – сказав той і щез за дверима.
Вихопець ще не освоївся на новому місці роботи, важко було перейти зі спокійної, виваженої, відомої до самих дрібниць, з великою платнею, роботи у маленькому заводику на цю відповідальну, не відомо, що тут чекає через п`ять хвилин, чи годину роботи.
Там все було накатане, кожний із підлеглих знав, що треба робити, а тут перед тобою вісімсот тисяч твоїх земляків, які тільки і чекають, коли ти спіткнешся і впадеш.
Що не кажи, а важка шапка Мономаха!
В кабінет всунувся перший підлеглий, застібуючи свої кармани на сорочці.
- Сідай! – запропонував йому Вихопець і той зіщулився, команда шефа нагадала йому слова дружини:
- Ой, Сьома, сядеш ти за свої справи! І ніхто тобі не допоможе!
Тихенько відчиняючи двері, в кабінет протиснулися й інші учасники наради. Жінки поправляли кофточки, бо Амбалл був невблаганний.
- Я зібрав вас, щоб повідомити, що нам на місто перерахували великі гроші. Треба їх розподілити. – почав Вихопець.
Зібрання пожвавішало, чого-чого, а вони ділити вміли. Вихопець зрозумів їх. Він свої кадри добре знав.
- Тільки без ваших штучок! – попередив він їх і подивився у свої записи у блокноті.
Вихопець книг не читав і нікому цього робити не рекомендував. Гурт його однодумців із задоволенням погодився. Вони на такі дрібниці, як читання, свій дорогоцінний час не витрачали.
- Дамо у торгівлю, там дебет із крЕдитом не підіб`єш! – натякнув він.
- Чудово! Дуже добре! – із задоволенням погодилися усі присутні, в своїй уяві вже малюючи бакси у своїх кишенях.
- Пропоную дати гроші на наше «Заснування», - висунувся із своєю пропозицією один із старої команди, якого залишив Вихопець по рекомендації одного із непотопляючих місцевих гуру.
Всі знову погодилися, бо надіялися дотягнутися і до них.
Учасники наради залишили кабінет і Вихопець зостався насамоті. Він походив біля вікон, які визирали у двір, там бовваніла охорона. Усе було під контролем.
І Вихопець із задоволенням зупинився біля одного з вікон. Ніхто йому не заважав працювати. На кого? Ну, це вже інше питання!



01.01.2016р.
Не забывайте делиться материалами в социальных сетях!
Свидетельство о публикации № 10299 Автор имеет исключительное право на произведение. Перепечатка без согласия автора запрещена и преследуется...

  • © shevchenko :
  • Рассказы
  • Читателей: 1 972
  • Комментариев: 0
  • 2016-01-09

Стихи.Про
Віталій Шевченко
Краткое описание и ключевые слова для: Важка шапка Мономаха

Проголосуйте за: Важка шапка Мономаха


    Произведения по теме:
  • Мели, Іване, доки вітер стане!
  • Оповідання про бюрократів, про чиновників, про міськвиконком. Віталій Шевченко
  • Біля входу в Аїд
  • Фантастичне оповідання про Аїд із доброю посмішкою. Богині-красуні й черговий хлопець. Я тебе потім переведу на краще місце, ніж біля входу в Аїд. Віталій Шевченко.
  • "...Німих оркестрів початкові ноти"
  • Про людей на війні 1941-1945 і після. Солдат, що став вчителем. Віталій Шевченко.

 
  Добавление комментария
 
 
 
 
Ваше Имя:
Ваш E-Mail: