Мели, Іване, доки вітер стане!

Оповідання про бюрократів, про чиновників, про міськвиконком. Віталій Шевченко


Відповідальний працівник міськвиконкому Кость Олександрович стомлено подивився на своїх підлеглих. Чи всі зібралися на нараду? Не було тільки начальника відділу рукостискань Олександра Максимовича: мабуть, ще не звільнився, сьогодні якраз понеділок, приймає народ сам шеф, і треба бути пильним, щоб чогось не прогавити. 

– Ну, добре, – Кость Олександрович повільно зняв окуляри і поклав перед собою на папери, – я сьогодні зібрав вас, щоб повідомити, що прийшла важлива бумага про... – він подивився на своїх підлеглих, які завмерли, чекаючи неприємностей, – скорочення штатів.

– Я так і знав, що не дадуть допрацювати до пенсії! – вихопилось у заввідділом стінних газет Виченда Гаєка, опецькуватого добродія, якого невідомо яким вітром занесло сюди, у тихий кут чиновництва.

Кость Олександрович ще раз уважно подивився на присутніх і заспокоїв їх:

– Не хвилюйтесь! Спочатку напишіть кожний свої пропозиції по вдосконаленню роботи відділів. Думаю, до середи саме буде досить. Отож, йдіть і працюйте! – з тим і відпустив підлеглих.

Коли вже останній бюрократ зник за дверима, на порозі з`явився заввідділом рукостискань. Він заклопотано дивився на начальника:

– Кость Олександрович, доповідаю, я, блін, записав дев`ять чоловік на прийом... Відмовив тільки ветерану війни Каневському... він вже був у шефа... резолюція є на його заяві, хай виконують... тоді подивимось... Такий, чортяка, настирний...

– Добре, Олександре Максимовичу, – схвально кивнув відповідальний працівник, – ти там підготуй бумагу про скорочення штатів і одночасно напиши свої пропозиції щодо вдосконалення роботи відділу.

– Хорошо, блін! – і з тим Олександр Максимович відбув до себе у кабінет.

В цей час заблимала лампочка на селекторному зв`язку, викликав шеф, і Кость Олександрович, підхопившись і захопивши важливі папери – так, на всяк випадок, – із діловитим виглядом побіг до нього.

А Виченд Гаєк, повернувшись до себе, усамітнився і засмучено дивився на запорозького козака, який висів у нього на стіні: «Що, характернику, гавкнули мої двадцять окладів при виході на пенсію?»

І той несподівано відповів: «Так вам, собакам, і треба! Ми кров проливали за Україну а ви тепер, чиновницькі виродки, її доїте!»

Гаєку виповнювалося у цьому році шістдесят років, і йому не вистачало до чиновницької пенсії всього півтора року, думав якось утриматись – і ось не виходило.

– Виченде Францовичу! – заглянула до нього його підлегла Араєва. – Нагадую вам, що треба написати поздоровлення з 8-м березнем.

– Добре, – кивнув їй Гаєк, – напишу.

Вискочив із кабінету шефа заклопотаний Кость Олександрович, кинув своїй секретарці:

–  Виклич терміново заввідділом біцепсів. Є важлива справа.

А в цей час до Олександра Максимовича заглянув його колега з відділу по відсутності роботи і промовисто на нього глянув:

– Сьогодні у Олексія Федоровича день народження. Які будуть пропозиції?

– Де тебе носить? – гаркнув Кость Олександрович на бравого молодика у цивільному костюмі, але було видно, що він має пряме відношення до війська, і, дійсно, це був полковник поліції, заввідділом біцепсів, Анатолій Най-Торс.

– Я, саме, збирався... – почав було той.

– К херам усе, – знову гаркнув начальник. – Їдь терміново на греблю і перекрий її, щоб ЗМІ туди не добрались. Там аварія із відповідальною людиною.

– Єсть! – козирнув молодик і щез за дверима.

Кость Олександрович походив, походив по кабінету, було видно на його обличчі напружену роботу думки, потім підійшов до телефону, набрав якійсь номер, почекав, поки на тім кінці проводу підняли слухавку, сказав:

– Слухай, шефе, – звертався до редактора їхньої газети, – завтра дай у номер ось таке повідомлення: «Під час проїзду через греблю горбатий із швидкістю у 200 км на годину врізався у БМВ, який щойно зрушив з місця. Потерпілих у БМВ немає. Ведеться розслідування» – і поклав слухавку.

«Дорогі жінки! – схлипував над чистим аркушем паперу Гаєк, прощаючись із своїми фантазіями. – У цей день... у цей... міжнародний...» – і побачив перед собою колегу із відділу по відсутності роботи.

– Віченд Францович! – звертався той. – сьогодні у Олексія Федоровича день народження. Які будуть пропозиції?

– Скільки? – спитав Гаєк.

– Я думаю, по п`ятірці буде нормально. Людина він авторитетна...  менше якось... невдобно...

Олексій Федорович був завсектором по передбаченню аварій, все життя пропрацював у різних керівних організаціях і, дійсно, було б незручно розмінюватися на дрібниці...

Гаєк зітхнув, поліз у кишеню і витяг шукане колезі. Хай буде так, прийдеться Кафку купити пізніше. Коли колега пішов, став писати пропозиції. Як не крутив, виходило, що замість їх двох, які зараз працюють у відділі, треба до них додати ще трьох нових робітників. Згадав обличчя Костя Олександровича, почав розуміти хід його думок. Зажевріла слабенька надія: може, пронесе на цей раз?

А після п`яти годин, коли бюрократи і бюрократші розійшлися з роботи, зібралися в кабінеті у Олексія Федоровича. На столі вже зеленіла та рожевіли закуска, біліли та брунатились пляшки з горілкою та кон`яком. А сам Олексій Федорович, трошки піддатий, зрозуміло, з поважної причини, по-домашньому нависав над столом. Після важкого дня можна було і розслабитися... Непомітно спливав час... Проблеми кудись зникали, і вони всі відверто раділи життю...

Не забывайте делиться материалами в социальных сетях!
Избранное: современный рассказ
Свидетельство о публикации № 2114 Автор имеет исключительное право на произведение. Перепечатка без согласия автора запрещена и преследуется...

  • © shevchenko :
  • Рассказы
  • Читателей: 2 628
  • Комментариев: 0
  • 2011-11-30

Оповідання про бюрократів, про чиновників, про міськвиконком. Віталій Шевченко


Краткое описание и ключевые слова для: Мели, Іване, доки вітер стане!

Проголосуйте за: Мели, Іване, доки вітер стане!

(голосов:0) рейтинг: 0 из 100

    Произведения по теме:
  • Один із тисячі
  • Господи, один із тисячі! Віталій Шевченко
  • Сім Сорок
  • Ось так! Ось так! Танцюємо ми! Віталій Шевченко
  • Барса-кельмес
  • На березі Аральського моря. Віталій Шевченко.
  • Руфка
  • Оповідання про героїню ХХ століття. Віталій Шевченко
  • Важка шапка Мономаха
  • Віталій Шевченко
  • Челнакриж
  • Трагікомична ситуація з родами та ворогом народу. Як назвати дитину. Він у ці хвилини став батьком, і саме це його і врятувало. Віталій Шевченко.
  • Засідання уряду
  • Сучасний політичний фейлетон про засідання уряду: дерибан і двовекторна політика. И нашим, и вашим. Віталій Шевченко.
  • Книголюби
  •      Шеф значуще подивився на своїх підлеглих:      – У віхідні дні відкрив для себе Грибоєдова. Читав безвідривно «Горе від розуму». Потрясна річ! А цей Чацький це вообще… Понімаєш… – і він біля
  • Життя, як воно є
  • Віталій Шевченко.        Круцик посадив за стіл навпроти себе тестя і тицьнув йому анонімку.      – Тепер треба реагувати! – жалібно промовив він.      – Старший економіст планового відділу

Информация
Посетители, находящиеся в группе Гости, не могут оставлять комментарии к данной публикации.
Мели, Іване, доки вітер стане!