Якщо на сході України робилося все для злиття мов української і російської, то на заході України, навпаки, все робилося для того, щоб роз’єднати через мову єдиний народ, виношувалися плани перевести українську абетку на латину. Після видання у 1837 р. альманаху «Русалка Дністровая» єдиною українською абеткою розмови про латинізацію припинились.
Мабуть, тепер тільки вузькі фахівці пам’ятають, що ще в ХVII столітті українська абетка мала три літери «З», «С» і «Н», які писалися латиною - «Z», «S» та «N».
Всім, кому доводилося читати книги Климентія Зіновієва чи Івана Величковського або сиділи в архівах над документами ХVII століття, звертали на це увагу.
Але, щоб міцніше прив’язати Україну до Росії, в кінці ХVII - на початку ХVIII століть ці літери вилучили з української абетки, зробили їх такими же, як і всі інші.
Якщо на сході України робилося все для злиття мов української і російської, то на заході України, навпаки, все робилося для того, щоб роз’єднати через мову єдиний народ.
Тому виношувалися плани перевести українську абетку на латину, і на початку ХIХ століття в Західній Україні було досить багато таких і вчених і політичних діячів. Якби ці плани здійснилися, то можна собі уявити, які б були негативні наслідки для нашої України.
Але тим більше вагомим є для сучасників видання у 1837 році альманаху «Русалка Дністровая» єдиною українською абеткою, після чого розмови про латинізацію припинились.
Цей науковий і громадянський подвиг здійснили троє молодих людей - Маркіян Шашкевич, Іван Вагилевич і Яків Головацький. Цим виданням вони навіки записали себе в історію українського народу.
Але цікаво знати ще й те, що Яків Головацький походив з козацького роду. Відомо, що серед соратників Богдана Хмельницького був полковник Ічнянський Петро Головацький, який улітку 1648 року піднімав Білорусь на боротьбу проти шляхти.
Після того, як він перейшов в Переяславський полк, то Ічнянський очолив Степан Головацький, ймовірно, його родич, а може й брат, який загинув у 1649 році.
Петро Головацький був на чолі переяславців у поході під Збараж 1649 року, також він згадується у таборі повстанців під Берестечком.
Цікаво, що ці факти не тільки збереглися у сім’ї Головацьких, але деякі вчені, наприклад, М. Костомаров та Д. Зубрицький, знайшли їх підтвердження у архівах.
Невмирущий той народ, якщо має таких синів та дочок. У 1648 році Петро Головацький став поруч, плече в плече, з бойовим побратимом Богданом Хмельницьким, а через двісті років його нащадок, продовжуючи славну естафету, піднявся і з товаришами не дав роз’єднати наш народ.
