Художник Іван Крамськой - українець!

Віталій Шевченко

У своїй попередній замальовці «Про що забув написати автор статті?» я нагадав читачам, що Острогозський слобідський козацький полк, який був розташований у південній Вороніжчині, і, таким чином, і сам Острогозськ, до 1925 року належав Україні і одночасно був населений українцями.
Серед людей, які прославили Острогозськ, я залишив поза увагою, тільки нагадав, знаменитого художника Івана Крамського (1837 – 1887), який народився в слободі Нова Сотня, що розташувалася на околиці містечка Острогозськ, в сім`ї повітового писаря.
Повітовими писарями були його батько і дід, мабуть, повітовим писарем був би і сам майбутній художник. У сонному житті містечка нічого не мінялося століттями і так, мабуть, і було б із Іваном Крамським, якби його не відвідала іскра Божа.
У простого хлопця – міщанина виявилися блискучі здібності художника. «Як рано в мене пробудилися здібності до малювання, - згадував потім художник, - не знаю. Пам`ятаю тільки, що семи років я ліпив із глини козаків…»
Звернімо на цю деталь увагу і запам`ятаймо це! Ось де ключ до розкриття таїни художника! Він був українцем і народився в українському оточенні. Але про це ви ніде не зможете прочитати. Всі дослідники творчості художника пишуть, що «його творчість – одне з найвищих досягнень російського мистецтва критичного реалізму».
Як спитав один військовий чин свого підлеглого, українця:
- Сколько ты живешь в России?
- Десять років.
- О, так ты уже русский!
А тут ще в 1925 році оці українські землі передали від України Росії. Дійсно, тепер можна скрізь писати, що він росіянин, бо ще й народився в… Росії!
Я думаю, що на прикладі Крамського нам треба вчитися як берегти і відстоювати свою власну історію. Але, на жаль, сьогодні держава українська ще не вміє цього робити.
Сьогодні на часі слова Івана Франка, які приводить у своєму науковому доробку його дочка, Анна Франко - Ключко (Анна Франко – Ключко, Для Тебе, Тату, Київ, «Ярославів Вал», 2010р., 576с.), що «добирають різних способів, щоб заборонити українську мову (і історію – добавимо ми. В.Ш.)і нас касувати» (касувати – ліквідувати).
Про це письменник пише в коротенькій передмові до казки «Ворони і сови», де «Синиця хотіла спалити море». Іван Франко робить висновок, що ті пани, які, як і Синиця, хочуть знищити українську мову ( і знову добавимо – і історію. В. Ш.), але в них нічого не вийде, як і в тої Синиці, що хвалилася спалити море.
Море накочується на берег своїми вічними хвилями, а «пани» (Єфремов, Чечетов, Азаров, Колесніченко) зникнуть, як роса на сонці. І залишать по собі погану славу.
Наведу ще уривок з листа Крамського до письменника О. К. Шеллера – Михайлова (1880р.), в якому художник підтверджує, що він з України і є українцем. Даю мовою оригіналу: «Я родился в 1837 году в мае (27), в уездном городке Острогожске Воронежской губернии, в пригородной слободе Новой Сотне, от родителей, приписанных к местному мещанству. 12-и лет от роду я лишился своего отца, человека очень сурового, сколько помню. Отец мой служил в городской думе, если не ошибаюсь, журналистом, дед же мой, по рассказам, был так называемый войсковой житель и, кажется, был тоже каким-то писарем в Украине. Дальше генеалогия моя не подымается. Как видите, она столь же древняя, как и любая дворянская».
Цей уривок дуже симптоматичний. Уважному читачу він дає відповіді на всі питання про походження Івана Миколайовича Крамського.
Ми вже знаємо, що художник народився на землях Острогозського слобідського козацького полку. А у 1765 році Катерина ІІ ліквідувала козацьке самоврядування на Слобідській Україні. Замість розформованих слобідських козацьких полків були створені регулярні уланські та гусарські полки. А слобідських козаків і підпомічників було позбавлено козацьких привілеїв і перетворено на військових обивателів, а козацьку старшину зрівняно з російським дворянством.
Про це і пише у своєму листі до Шеллера – Михайлова художник. «Войсковой житель» у листі це і є військовий обиватель. Тобто, дід Крамського а, мабуть, і прадід, не піднялися високо по соціальній драбині свого часу, якщо їх перетворили у військових обивателів. Але з іншого боку, Крамськой слушно зауважив, що його генеалогія така ж сама достойна і нічим не гірша як і дворянська.
У Острогозьку, українському містечку, майбутній художник закінчив повітову школу, навчання в якій велося на російській мові. Ось вам і відповідь на питання, чому українці так легко, як у випадку з Крамським, перетворювалися у росіян! Недарма залишки російської імперії так затято борються сьогодні на Україні за російську мову, бо в цьому вони вбачають єдину можливість продовжити своє існування на українських землях.
А освіта серед українців на російській мові почалася ще за царя Олексія Михайловича і продовжується до сьогодні, відриваючи українських дітей, які роблять перші самостійні кроки у житті, від материнської мови у невірному напрямку. У цю пастку потрапив і Крамськой , як багато дітей до нього і після нього. Що це була продумана політика російських державних шовіністів підтверджує той факт, що, наприклад, до революції на території сучасної Запорізької області була єдина українська школа у селі Могиляни, а всі інші - російські, не зважаючи на те, що більшість населення в області українське.
Але попри все, українець, художник Крамськой, мабуть, вірніше було б писати Крамський, записав золотими літерами своє ім`я в історію російського мистецтва.
Він став засновником такого своєрідного явища в мистецтві, як Товариство передвижних художніх виставок, яке проіснувало з 1870 року і аж до 1923 року, переживши свого засновника. І тільки з встановленням радянської влади воно припинило своє існування.
Це був великий переворот в існуванні російського мистецтва, - від канонічних, відірваних від життя, академічних, картин до картин, які відображали життя народу. І на чолі цього значного явища в історії мистецької думки в Росії був українець Іван Крамський.
Він стає знаменитим і популярним художником, портретистом. Тільки в 1869 – 1870-х роках він виконує на замовлення 80 портретів. Не переповідаючи біографію художника, тільки зазначимо, що Крамський стояв у центрі тодішньої мистецької думки. А його портрети Л.М. Толстого, І.І. Шишкіна, І.Ю. Репіна, П.М. Третьякова, М.Є. Салтикова – Щедріна, « Портрет С.І. Крамської, дочки художника» (1882р.), картина «Некрасов в період «Останніх пісень» (1877-1878рр) стали невід`ємною частиною світового мистецтва.
Особливе місце займають в творчості митця картини «Невідома» (1883р.) та «Христос у пустині» (1872р.). Мабуть, це найбільш відомі картини художника.
В радянські часи не писали про те, що Іван Крамський був ще придворним художником. Малював портрети і царствуючого дому.
В заключний період творчості художник намалював портрет своєї доньки, яку дуже любив і про який ми вже згадували. В портреті С.І. Крамської витончена фігурка дівчини, дочки художника, відображена в легкому пів - оберті. Постава природна і граціозна. Ніжні півтони картини чудово підкреслюють чарівність юності. Вона уважно дивиться на глядача, наче здогадуючись, що її чекає в майбутньому.
Художник зумів передати глядачу свої батьківські почуття любові до дочки та острах за її майбутнє життя, передчуття долі. Але про це наступного разу.


13.07.2012р.
Не забывайте делиться материалами в социальных сетях!
Свидетельство о публикации № 9808 Автор имеет исключительное право на произведение. Перепечатка без согласия автора запрещена и преследуется...


Стихи.Про
Віталій Шевченко
Краткое описание и ключевые слова для: Художник Іван Крамськой - українець!

Проголосуйте за: Художник Іван Крамськой - українець!



 
  Добавление комментария
 
 
 
 
Ваше Имя:
Ваш E-Mail: