Медаль "За боевые заслуги"

На таких людях земля тримається! Віталій Шевченко.

Якби ви несподівано зустрілися із Любов`ю Шевцовою, Уляною Громовою або Сергієм Тюленіним чи Олександром Матросовим, якби вони дожили до пенсії, щоб ви відчували б?
Мабуть, розгубилися б. Отак і я на зустрічі із ветеранами-визволителями, що звільняли наше місто Запоріжжя у 1943 році, саме на Покрову Пресвятої Богородиці, розгубився.
Коли я почав розуміти, хто переді мною, то навіть і слова якісь пропали. Дивився і мовчав. Маленька, сухорлява стара жінка. Ломейко Ніна Артемівна, 1921 року народження. У 1943 році у складі 183-го стрілецького полку 59-ї дивізії солдатом-стрільцем штурмувала німецькі позиції, звільняючи наше місто.
Я собі ніяк не міг уявити, як вона за командою командира, вибирається з окопу і біжить разом із товаришами на німецькі окопи.
- Так і було! – каже мені Ніна Артемівна. – А потім, коли нам не вдавалося вибити на Південному селищі німців з будинку, то наш командир наказав мені, як самій маленькій серед бійців, підібратися до будинку і закидати німецькі позиції гранатами, що я і зробила. Я була в партизанському загоні «За Родину!» і нам було наказано перейти лінію фронту і передати радянському командуванню цінні документи. І ми перейшли лінію фронту і все передали. А потім нас усіх прибулих відправили на передову, я серед наших партизанів була одна дівчина, могла залишитися в тилу, але не схотіла відставати від своїх товаришів, пішла з ними. Тепер залишилися в живих я і ще Микола Гречко.
За ці подвиги Ніна Артемівна отримала медаль «За боевые заслуги».
Після війни вийшла заміж за учасника бойових дій, пораненого на війні, Івана Микитовича Ломейка. На війні він втратив одне око, руку, а на іншій залишився мізинець і два пошкоджених пальця. В тілі у нього лікарі нарахували 29 осколків. Так і носив їх усе життя.
А сама Ніна Артемівна після війни працювала акушеркою. Останнє місце роботи (з 1956 року і по 1995 рік) пологовий будинок №4 на Правому березі.
В 1988 році начальство вирішило її звільнити і тільки тоді вони взнали, що Ніна Артемівна учасник бойових дій. А в 1995 році вперше в її житті Ніна Артемівна добилася у листопаді місяці путівки у Кирилівку в санаторій на Азовське море. Та головний лікар не пустив, мовляв, кінець року і треба готувати звіт, без вас не зможемо.
І тільки тоді, перший раз у своєму житті, Ніна Артемівна збунтувалася. Вона написала заяву на звільнення і пішла з роботи. До неї підсилали людей, вмовляли сина Олександра, але Ніна Артемівна всім їм відповіла: «Ні!»
Так, як колись у дівочі роки закидала німців гранатами.


17.10.2014р.


Не забывайте делиться материалами в социальных сетях!
Свидетельство о публикации № 13406 Автор имеет исключительное право на произведение. Перепечатка без согласия автора запрещена и преследуется...


Стихи.Про
На таких людях земля тримається! Віталій Шевченко.
Краткое описание и ключевые слова для: Медаль "За боевые заслуги"

Проголосуйте за: Медаль "За боевые заслуги"



 
  Добавление комментария
 
 
 
 
Ваше Имя:
Ваш E-Mail: