Україна мусить розмовляти українською, бо це Україна. Я не помиляюсь? А вона в цілому розмовляє «по-руськи». Що тільки не робила влада? Українізацію проводила і УНР, і Радянська влада кілька разів, і нинішня намагається вводити якійсь мовні квоти, а нічого не виходить. І не вийде. В державі більшість україномовних шкіл, а учні на перервах гомонять по-руськи. Та й вчителі часто-густо переходять на руську. Давайте спробуємо з’ясувати – чому? Дитина учиться рідній мові, знаходячись в оточенні цієї мови: і батьки, і друзі, і діти в дитсадках розмовляють на ній. Навіть якщо навкруг інтернаціонал, тобто постійно звучать різні мови, діти оволодівають кількома мовами зразу. Що ж робити? Україна буде розмовляти українською, коли всюди буде звучати мова. А для цього першими українською мусять заговорити українці-патріоти. За ними потягнуться інші. Знаю людей, етнічних українців, які не хочуть розмовляти українською. Один, до речі учасник майдану, каже: як мене примусять, то буду розмовляти. Другий вважає, що в містах вживати українську якось «неінтелігентно», мовляв, це сільська мова. До речі, сам він – з села. Згадайте «За двома зайцями». Багато україномовних переходять на руську, коли навкруг говорять цією мовою. Наче соромляться, А чому не навпаки? Знаю інший приклад. На підприємстві, де я робив, був чоловік, котрий принципово розмовляв винятково українською. Як його не відмовляли, як не кепкували з нього, та ні, нічого не змогли вдіяти. Оце вчинок! Оце, якщо хочете, патріотизм. Бо патріотизм, це не ходити по вулицях, загорнувшися у державний прапор, не ненавидіти Росію, не бити себе в груди, а робити щось корисне для України, хоча б розмовляти на мові. Звісно, якщо ти справжній патріот. Так от, якщо хочете, щоб Україна поступово заговорила своєю мовою, спілкуйтеся виключно українською. Вчиться самі і вчить інших. Інакше нічого не вийде, ніякі «квоти» не допоможуть.
Не забывайте делиться материалами в социальных сетях!
