Конституція порядку!
Отаман загону повстанців Чепіжний обережно визирнув із лісосмуги. Перед ним лежало бувше колгоспне поле, за яким виднівся гайок. Там у тому гайку, місцеві люди сказали, є невеличкий ставок, можна буде біля нього трошки відпочити. Але як туди дібратися?
Чепіжний сторожко прислухався, ні, здається, вертольотів Верховної Ради тут немає і він наважився:
- Пішли! - і першим ступив уперед. За ним рушили з десятка три його однодумців. Бувші бухгалтери, сталевари, навіть прибився до їхнього загону велике цабе, сам заступник мера якогось промислового міста Грищенко. Вступив у загін через свого годинника, на бакси тягне тисяч двадцять, щоб не відібрали. Тепер і плентається десь позаду.
Їм пощастило, ніхто їх не помітив і вони таки дісталися отого ставка. Чепіжний дав команду відпочивати але далеко не розходитися, бо все може бути. Присів і собі під кущем. Плавати не вмів і тому тільки дивився, як його повстанці плескаються у воді. Тут до нього звернувся його начальник розвідки, бувший офіцер ще тієї, Радянської, армії, Пєтухов:
- Це, саме, оперативні дані... на цю годину… наші під Синельниковому… тимчасово відступили… перегруповуються… саме… для того, щоб знову перейти в наступ… нам поступив наказ із центру… йти… саме… на Дніпропетровськ… будемо брати місто…
- Добре, - погодився Чепіжний, - заарештованого народного депутата допитували?
- Ні ще, - відповів Пєтухов, - привести?
- Так, - наказав Чепіжний, - хай розповість, що знає.
Пєтухов крутнувся на місці і зник за кущами. Через якусь хвилину повернувся, разом з ним йшов народний депутат, якийсь здоровань у костюмі від Версаче і в дорогих туфлях, геть забовтаних грязюччям. За ними виднілася охорона а в кінці процесії виглядав Грищенко, намагався зрозуміти, що тут відбувається.
Здоровань, побачивши Чепіжного, став на коліна і почав рюмсати:
- Не вбивайте… не вбивайте… я не винен… я завжди з народом… це мене затягли у Верховну Раду…
- Припиніть! - скривився Чепіжний, - будьте людиною… Де знаходиться Голова Верховної Ради?
- Не знаю… - зарепетував здоровань, - ось вам святий хрест… не знаю…
Чепіжний зрозумів, що від цього бовдура нічого не взнаєш і наказав його відвести назад. Той подумав, що його зараз розстріляють і повзав по землі, хапаючись руками за чоботи Чепіжного:
- Ой, не вбивайте… не вбивайте… Люди добрі…
- Загони Конституції Порядку цього не роблять, - сказав Чепіжний, відійшовши від здорованя.
Коли ущухло виття народного депутата, хтось із загону засміявся:
- Бач, згадав, що він слуга народу, а недоторканність з себе не зняли.
Вони ще встигли повечеряти, коли прибіг Пєтухов і доповів, що здоровань разом із Грищенком зникли.
- Охоронець пішов… той… у кущі… а коли повернувся… їх і слід розтанув… - винувато розводив руками начальник розвідки і за сумісництвом ще й начальник контррозвідки і додав:
- Треба було його шльопнути…
- Ми не вони, - відказав Чепіжний, і наказав терміново виступати, бо здоровань таки дасть знати Верховній Раді, де вони знаходяться. Попрямували в бік Дніпропетровська, куди стягувалися усі бойові сили прихильників Конституції Порядку.
Коли вже виходили з гайка, почули, як десь у небі зарохкав вертоліт, мабуть, здоровань таки дістався до своїх.
05.07.2009р.
Не забывайте делиться материалами в социальных сетях!
