Любі друзі - люті звірі

Люті звірі, люті звірі,
Ледь мене вони не з’їли.
І у хаті й на подвір’ї
Все права свої качають
І ковбаски вимагають.

А Левко – дурне хлопчисько
Десь пішов і загубився,
Отже треба йти шукати,
З ліхтарем вночі гуляти.

Не вернувся він до ночі.
Може з’їли поторочі,
Вурдалаки – потурнаки,
Чи бездомні злі собаки.

Жуша мама й доня Пріся
Теж із нами подалися,
Страхопуди неймовірні,
Не виходили з подвір’я,

Але тут ідуть за нами,
Ось інстинкт сестри та мами,
Й дуже жалібно нявчать:
- Треба братика шукать.

Тут і пси, якісь приблуди,
Лихо котикові буде,
Тож ридає мама киця
І нявчить сестриця Пріся.

Врешті Лео обізвався,
У котельні він ховався,
Три години нас не бачив,
Тож так жалібно він плаче.

Спершу в руки не давався,
Так сердешний налякався.
Знову разом, й Барсік поряд,
Знову граються і шкодять.

Лізуть в хату, вимагають,
Гордо хвостики тримають.
Любі друзі, люті звірі,
Ви такі смішні і милі.

Треба вам любові й ласки,
Ще й чималий шмат ковбаски,
Бо здається, друзі милі,
Ви нас кріпко приручили.
03.12.17