Море, Грін.
Посмішка Гріна
Степ схожий на море: той же обшир, гладь та ідеальна лінія горизонту. Та в степу я кожен день, а на морі майже не був кілька років поспіль, а в минулому не був взагалі, тож з задоволенням прийняв запрошення на одноденну поїздку.
Ранній підйом, розбита дорога та спека притупили відчуття від зустрічі. Побережжя Арабатки густо всіяне відпочиваючими. На пляжі маса розважальних атракціонів. Приємно порадував сучасною надбудовою головний корпус колишнього нашого Дельфіну.
Кілька днів тому навколо пройшли дощі й повітря свіже й прозоре. Чудово видно маяк на Бірючому й дерева в Степку. На морі кілька човнів і білий одинокий парусник. В розпал спеки він причалив навпроти.
Підобідати вирішив у відкритій кафешці, яких безліч. В ній пусто. Жара розморила й поховала відпочиваючих. За сусіднім столиком пара підлітків років сімнадцяти в білих куртках. Я вирішив, що це поварята скористувалися затишшям. Хоча пара цікава – худі, загорілі, обвітрені, особливо юнка. У юнака на нижній частині обличчя кучерявиться те, що колись стане бородою. У дівчини темне чорне волосся, в юнака дещо світліше. Дівчина з загостреними й видовженими рисами обличчя осяяна увагою. Обоє помирають від сміху. Я вирішив, що трохи перебрали. Долітають уривки фраз. Мова йде про місцеві легенди, які їдко висміюються. Кожна репліка юнака на цю тему викликає майже істеричній напад сміху в подруги. Безлюддя. Мимо проходив якийсь чоловік, очевидно знайомий:
- З чого ви смієтесь?
- Обговорюємо легенди.
Він з розумінням посміхнувсь і пішов далі.
Відпочивши, я заплив далеченько в море. Неподалік пропливав білий парусник. Це був чудовий катамаран, яким керувала… знайома пара. Обвітрені засмаглі і щасливі. Море врешті заграло і посміхнулося.
* * *
Пройшло десять днів. Я на сусідньому пляжі. Погода вітряна, отож годі сподіватися на парусник. Пляж, мабуть, найдемократичніше місце. Море змиває життєвий клопіт й дрібні турбот з душі; очищає душу, відмиває тіло й засмажує шкіру. Любуюсь на приголомшуюче розмаїття людей різної статури, комплекції та віку, з неймовірними відтінками шкіри від геть блідих щойно прибулих городян до темно-коричневих аборигенів. Багато дітей. Дорослі тримаються парами. З цікавістю спостерігаю за однією молодіжною парою, які весь час горнуться, липнуть один до одного. На третій останній день наші лежаки розташувались поруч … і я вгадав. Це ж вони – закохані і щасливі.
Не забывайте делиться материалами в социальных сетях!
