Моя Межова

Межівська сторона,
   рідний край із садами високими,
Із широким ставком
   і пшеничним роздоллям без меж,
Ми – твої колоски,
   ти нас живиш глибинними соками
І у кожного з нас
   ти незмінно у серці живеш.
Я немало шляхів
   подолав за роки ці напружені,
Бачив радість і горе,
   падіння і злети були,
Та усі ці шляхи,
   непрості, несвяткові, натружені,
Наче з вирію птаха,
   мене до домівки вели.
Треба міряти все
   не лише побутовою користю,
Є ще правда висока,
   що вічно в народі жива,
Є сувора межа
   між ганебним безчестям і совістю,
Перейти цю межу
   ти мені не даєш, Межова.
Я вклоняюсь тобі,
   межівська незабутня околице,
Тут я вперше вдихнув
   життєдайне повітря твоє.
Хай лиш добрі діла
   на землі моїй батьківській кояться,
Хай лиш мирна веселка
   у небі твоїм виграє.