Доторкнутись до Вічності

Присвячую нашому Генію!

В попередній період нашої історії люди звичайно не намагалися вивчати своє походження. Бо могли наштовхнутися на щось дуже для себе неприємне.
Наприклад, виявиться, що вони дворянського походження, не всі ж дворяни зуміли після 1920 року емігрувати за кордон. І тоді в них виникали проблеми з навчанням, з працевлаштуванням і взагалі з нормальним життям. Тому було краще не торкатися цієї болючої теми.
А з будівництвом найкращого суспільства у світі до цього підключалися й інші верстви населення. Селяни, військові, бувші члени партії, ви і не здогадаєтесь, на кого ще міг тиснути гострий з обох боків меч революції!
Голодомор 1933-го року на Україні, а потім страшний 1937 рік, коли перестріляли українських письменників, а за ними і війна 1941-1945 років призвели до того, що ті, хто вижив, хто залишився живий, сиділи у своїх сховищах, куди їх занесла доля і раділи, що хоч так їх не зачепила мускуляста рука пролетаріату.
Я, наприклад, до 1991 року скрізь в своїх автобіографіях і анкетах писав, що походженням з бідної селянської родини а батько – робітник. Хоча це зовсім було не так. Бо мій батько був службовцем, а обоє моїх дідів ніяк не належали до бідних селянських родин, хоча обидва були репресовані, і на мові тих часів були «ворогами народу».
Цікаво, як вони були «ворогами народу», коли вони як раз і були отим самим народом!
Але це я взнав не зразу, бо в сім’ї про долю дідів ніколи не говорили. Дізнався я про долю моїх дідів – Франтішка Лінца та Григорія Васильовича Шевченка, коли вже навчався в Одеському університеті.
Оттоді батько і розповів про легенду, яка зберігається в нашій сім’ї. Коротко перекажу її і вам. Я - Віталій Іванович, мій батько – Іван Григорович, мій дід - Григорій Васильович, прадід – Василь Митрофанович, прапрадід – Митрофан Петрович, а вже той, хто останній нам відомий в нашій родовідній стежині, – Петро Шевченко, з козацького села Петроострів, що розташоване неподалік від Шевченкових Кирилівки та Моринців, усього десь біля 88 кілометрів.
Великої уяви не треба мати, щоб не пов’язати нас усіх з Шевченковою родиною, хоч у самого Шевченка і не було дітей, але були брати, сестри, родичі… А позаяк доказів прямих не було, то і «вилазити» з цим на люди було не дуже. Скажуть, що хвалько! Так і сталося.
Коли я працював в історико-культурному Заповіднику на острові Хортиця, а туди до нас часто приїздили журналісти не тільки з місцевих газет а і з усієї України, то я якось розповів одному журналісту з «Комсомольця Запоріжжя» про цю сімейну легенду, то він теж не витримав і написав про це у своєму нарисі. На жаль, не запам’ятав його прізвища. Але нарис так і не був надрукований у газеті. Коли я спитав журналіста, чому? То він відповів, що редактор «зарубав», мовляв, зараз усі примазуються до Шевченка. А тоді редактором газети був Півненко.
Ну, що ж, не надрукував так не надрукував. Але я впевнений, що сам Півненко не знає своїх прямих предків до шостого коліна!
Але в Заповіднику я почав досліджувати, писати та друкувати нариси про видатних людей, які були пов’язані з козацьким родоводом, запорізьким козацтвом, Україною. Це було дуже цікаво, бо виявилося, що багато видатних особистостей є українцями, або походженням з України. Достоєвський, Міклухо - Маклай, Нахімов, Маяковський, Стефаник, Тарковський, Чайковський…
І це був тільки початок моїх розвідок. Ми навіть із першим директором Заповідника Арнольдом Леонідовичем Сокульским видали книжку «Корінь і крона» у двох виданнях (видавництво ВАТ «Мотор Січ», Запоріжжя, 1999р. і видавництво ВАТ «Мотор Січ», Запоріжжя, 2000р.), де узагальнили наші пошуки.
Саме тоді я наштовхнувся на відкриття французького вченого Жана – Клемана Мартена, який теж займався вивченням родоводу людей. Він вивчав книги записів актів громадського стану у Південній Франції і зробив цікаві підрахунки. В кожній людини є батько та мати, потім дві бабусі та двоє дідусів, вісім прадідів та шістнадцять прапрадідів.
Вже в десятому коліні у кожного з нас нараховується прямих 1024 предка. І це усього лише через якихось 300 років!
У двадцятому коліні у кожної людини прямих предків вже 1млн 50 тисяч 176 чоловік! Уявляєте, скільки у нас з вами прямих предків і які нам сьогоднішнім невідомі.
Якщо рахувати від Петра Шевченка з Петроострова, то виходить нас відомих, від мене, шість прямих предків. Четверо десь загубилися у прірві часу. Але тим не менше, треба сказати, що вони теж були десь поблизу тих сіл, що розташовані навколо Моринців, Кирилівки та Петроострова.
І тому я повернувся до думки, що ми всі, Шевченки, а нас 1млн 50 тисяч 176 чоловік, повинні бути «пов’язаними» з усіма людьми, які жили і живуть навколо нас у цих селах. По іншому не виходить!
Мартен це зробив на основі вивчення документів Південної Франції, а я це роблю на основі власного родоводу. Бо люди скрізь однакові і скрізь підпадають під одні і ті ж закони.
Все своє життя я був під впливом Генія Шевченка. Він мене надихав і у власній творчості, хоча я розумію різницю між нами але це не заважало, навпаки, намагався написати якомога краще. І у відношенні до людей моїм взірцем був теж Тарас Григорович. Не все виходило як я хотів, але все рівно знаходився під впливом душі нашого Кобзаря. Хай це звучить трохи патетично, але мені нема чого встидатися, бо вже такий великий вік, що час озирнутися на пройдений шлях.
І мені приємно сказати, що я один з тих, хто відчуває своєю душею нашого Генія – Тараса Григоровича Шевченка. Тим більше, що мої предки звідти звідки і він!

25.01.2019р. – 09.02.2019р.
Свидетельство о публикации № 16388 Автор имеет исключительное право на произведение. Перепечатка без согласия автора запрещена и преследуется...


Присвячую нашому Генію!
Краткое описание и ключевые слова для: Доторкнутись до Вічності

Проголосуйте за: Доторкнутись до Вічності

(голосов:2) рейтинг: 100 из 100


  • Безух Юрий Валентинович Автор offline 10-02-2019
Взагалі є статистика що всі люди на землі родичи максимум у 17 коліні. До нащадків запорожців належить і Пржевальський. Десь у мене є цікавий список на цю тему. Щодо своїх я докопався до 7 коліна. А ось син зараз по жіночій лінії дійшов глибше, але там на Чернігівщини легше. Ми ж тавричани всі переселенці.
  • Виталий Шевченко Автор offline 21-02-2019
Дякую, Юрій Валентинович! В мене поломався компьютер і прийшлося сидіти на гекохті!Спасибі за зауваження! Я його вже використав.
Информация
Посетители, находящиеся в группе Гости, не могут оставлять комментарии к данной публикации.
Доторкнутись до Вічності