...світанковим недбалим вітерцем плисти в чітку і сталу дзвінкість ранку, і протягом дошкулити фіранці, і з ароматом кави з філіжанки рядки простим лишити олівцем...
...цвіріньканням веселим горобців шалено мчати стрімкою юрбою і промені між листям за тобою, бруківкою, знайомою до болю, нести з собою галасливий спів...
...намалювати серпня дивину по стінах пензлем золотого сходу і пестити шовкову листя вроду, і мати неабияку нагоду зафарбувати прикру сивину!..
Серпневе плетиво
Гаптована сорочка домоткана, блищить на сонці серпня капелюх – ним відганяє ос, кусливих мух, вартує він на зоряних баштанах...
А зорі – сріблом в стомлену траву, росою вранці спалахнуть востаннє... І всотує їх спраглими вустами засмаглий степ... сплітає тятиву між будяків для променів і світла. Мов посмішкою вуст до самих вух, стікає соком – репнув бо! – кавун, а небо зрідкохмарене, розлите...
Розпеченого сонця мідний жбан напівсхилився до Дніпра під кручу, прошкує літо в осінь неминучу крізь плетиво баштанових ліан.
Розхлюпанi зорi...
Очима обмацане небо в чеканні дощу... Позбивані рими об мур непритомної спеки... Та сонячний вітер, нарешті, неначе ущух, і ківш піднебесний розхлюпує зорі, бо з верхом...
Задумливо вечір цвірчить за вікном – скрипалі... Невпинно стікають у ніч необмежену ноти, а пильний мисливець усе завіконня заплів... Повітря прозоре і бажано-тепле на дотик.
Зірки осідають квітками на серпня газон – проміння пелюсток блакитне і ніжно-рожеве. На сході світліша повільно і, раптом, – вогонь! – бо ранки стомилися палахкотіти і жевріть...
А серпень любов підкидає в багаття душі, роздмухує радість поривчасту, стиглу надію... До осені декілька кроків – годинник мерщій відлічує вічність – години, хвилини... і мрії.
Серпневий серпанок...
світанок заглядає в мою свідомість крізь шпаринку у хмарах, злизує їх, ласуючи, наче пінку з варення, і мружиться від насолоди цілісінький день...
а вечірня зоря розмальовує зефір хмаринок у рожевий колір, вони млявіють, непритомніють від спеки і падають просто у лагідні хвилі, сичать і парують, наче розпечена праска, і понад дзеркальною поверхнею Дніпра пливе поволі мерехтливий серпанок...
Пошуки, думки
Шукати серед ночі олівець і клаптик недоторканий паперу, а вірші, часом, – знову нанівець...
Згадати риму майже вже померлу, і, помацки, ну майже навмання, писати щось під світлом мерехтливим від кволого невдахи-ліхтаря, що світить двом метеликам грайливим...
Писати ранок і "цвірінь" з кущів, сполохані зірки і прохолоду, слова хапаються за лист мерщій – настане день і знов пірнуть у воду – Дніпра, що ніжно острів обійма прозорою блакитністю стрімкою...
Усі турботи топляться – нема! – величчям обдаровує і коїть таку без каламуті благодать серед несталого безладдя світу...
Течуть думки до Бога, як вода, і хортицький гуляє вільний вітер...
Свiтанкове
ДорОсла, це коли вже дорослА до щему від звичайного світання, до подиву, що кожне – надзвичайне... – Зітхаєш? – Дихай, комірець послаб...
Бо кожна мить, то витвір ремесла, та ні, не ремесла, а витвір Майстра! Враз небо співом світла забринить, серпневою пожежею займається край виднокола, жевріє в блакить...
Подборка стихотворений по теме Серпневе - Пейзажная лирика. Краткое описание и ключевые слова для стихотворения Серпневе из рубрики Пейзажная лирика : Знайшла свої вірші серпневі на мові... Може кому будуть до душі...
Проголосуйте за стихотворение: Серпневе
