Лікувальний нарис від весняної та політичної депресій
Наші мудрі й уважні предки помітили, що дерева цвітуть раніше ніж розпуститься листя й тому квітень настає раніше ніж травень. А перед ним березень, коли розпускаються березові, і не лише, квіти-бруньки. Котики верби, сережки ліщини.
Ці перші квіти геть не примітні, сором’язливі не яскраві й багатокольорові, мало хто звертає на них увагу. Помітити це цвітіння можна по масовому дзижчанню бджіл та ледве чутному приємному запаху. А ще сірі стовбури дерев стають кольоровими: жовтими та зеленими у верби, блакитними у білої тополі, рожевими у в’яза усе це на фоні небесної блакиті та ніжної зелені трав.
Навесні квітнуть як багаторічні так і дворічні рослини.ми ж поговоримо про ті дерева, які починають викидати свої дуже скромні квіточки до, або зрідка, разом з розпусканням листя, що сприяє в першу чергу вітровому запиленню. При чому деякі з них: ліщина, осика та вільха викидають чоловічі сережки захищені міцною лучкою ще восени, й вони готові зпершим весняним вітерцем щедро сипнути пилок, який пристане до ще не відкритих, вкритих липучою лускою жіночих квіточок.
Квіти розпускаються із квіткових бруньок, які бувають чоловічі – тичинки, та жіночі – маточки. І ті й ті захищені оцвітинами. Причому є такі рослини де в одній квітці можуть бути як тичинки так і маточки й вони здатні до самозапилення..
Та найбільш розповсюджене в природі перехресне запилення як вітрове (в найбільш ранніх та непримітних квіточок) так і опилення комахами, для приваблення яких природа створила яскраві та пахучі квіти.
У рослин з перехресним запиленням квіти можуть бути дводомними, коли чоловічі й жіночі квітки розташовані на різних екземплярах (верба, тополя) так і дводомними де тичинкові й маточкові квіти розташовані на одній і тій же рослині (береза, ліщина, дуб) але найчастіше зустрічаються ті рослини де в одній квітці знаходяться й маточки, й тичинки.
Для захисту бруньок від холоду у ранньоцвітів служить луска, смола й темний колір бруньок.
Найбільш відомі сережки берези – тичинкові квіти зібрані в довгі повислі на кінцях гілок сережки з червоно-бурими лусочками, вони мають оцвітини з 1-2-х листочків. Маточкові квіти оцвітини не мають – це зелені коротенькі сережки, розміщені на вкорочених бічних гілочках. На одному дереві висять довгі світло-зелені чоловічі суцвіття, а над ними вверх ростуть менші й темніші – жіночі. Потім у маточкових сережках утворюються плоди – горішки з двома перетинчастими крилами.
Розкішні сріблясті сережки верби отримали назву «котиків», вони являють собою тичинкові і маточкові суцвіття й містяться на різних рослинах. Тичинкові сережки дуже великі, жовті, мають густо волосисті приквіткові луски. Маточкові сережки – дрібніші й менш опушені. Плід –продовгувата коробочка, у якій міститься вкрите волосками насіння, яке чудово плаває й заліснює береги річок та балок. Приблизно такої ж, але менш яскраво вираженої форми квіти і в інших видах верб. Чоловічі – жовті, від округлих у козячої до довгих у ламкої; жіночі – зелені продовгуваті, а у білої (сивої) – білі, у прутовидних – білуваті. Верби дуже цінні весняні медоноси, особливо верба козяча, вона ж верболіз, рокита, «бредина», звичайна верба менш цінна в цьому відношенні, а плакучу – бджоли зовсім не відвідують. Верба добре тримає як тепло так і прохолоду. Щоб вода у відрах не вихлюпувалася на коромислі у відра кладуть вербові дощечки яка дезінфікує воду й надає їй «веселого вербового духу».
Вільха клейка або ж чорна любить вологу, в нас вона практично не зустрічається, а на берегах Дніпра та на Хортиці її вдосталь. Рано навесні висячі сережки, в які зібрані тичинкові квітки значно видовжуються, стають гнучкими. Луска розсувається і відкриваються пиляки, які розтріскуються і яскраво-жовтий пилок підхоплює вітер. Маточкові квітки зібрані в прямостоячі сережки й насіння розноситься вітром та водою.
Рідкісний у нас, і такий звичайний у Криму, кизил, він же дерен, «дерево шайтана» цвіте дуже рано. Його дрібнесенькі жовті квіточки на гостро волосистих квітконосах зібрані в зонтиковидні суцвіття. Під час цвітіння кизил дуже активно відвідують комахи заради нектару та пилку. А ось плоди – червоні соковиті кістянки дозрівають пізно восени.
Найбільш нетерпляча – ліщина, її квіти під захистом густо опущених лусок зібрані у довгі сережки, причому перші тичинкові сережки з’являються ще восени і в теплі зимові дні. Рано навесні ліщинові сережки, що були до того нерухомі стають м’якими й видовженими. Звисають і злегка погойдуються і весняний вітрець здіймає хмарки жовтого пилку. «Ліщина першій весні простягує руку життя». Маточкові квіти малопомітні, по дві приховані в черепитчастій бруньці, розміщуються на кінцях гілочок тих самих рослин. Вони розвиваються навесні. Із цих бруньок виступають нитчасті червоні приймочки, вони липкі й добре уловлюють пилок. Плід – смачний «горішок від білочки».
В’яз гладенький зацвітає одним із перших. Численні пучечки дрібних квітів розвиваються на верхів’ях гілок, вони дещо схожі на зубчасті лійки. Квітки невеличкі з фіолетовими або жовтогарячими пиляками. Квіточки маленькі, їх майже невидно, але саме дерево наче покривається фіолетовим сяйвом. Плоди дозрівають рано і вже в квітні земля навколо дерева рясно вкрита крилатками овальної форми. В’язь гладенький і шорсткий – добрі ранньовесняні медоноси. Цікаво що плоди-крилатки береста (в’яза листуватого) використовують для підгодівлі молодих корів, вони багаті на жири та білки.
Тополя – дерево Юрія, в той же час вона символ жіночої краси та вірності. У тополі чорної тичинкові сережки білі короткі до 5см, маточкові довші до 8см. В осокора чоловічі сережки червоно-розові, жіночі зеленкуваті. Такий надоїдливий білий тополиний пух – це чоловічі сережки. Дерева ці зазвичай двостатеві.
Клен зацвітає одразу після тополі й берези, одночасно з появою листків або трохи раніше. Квітки маленькі, непоказні, але розцвітають масово, вкриваючи гілки зеленувато-жовтим цвітом. Вони одностатеві жовто-зелені зібрані в кінцеві відстовбурчені волохаті щитоподібні суцвіття. Плід, на відміну від ясена, - двокрилий, але, дозріваючи, він розпадається на дві частини. Масове облітання плодів настає після перших заморозків і триває до весни. Часто ще не опали старі, а з суцвітті уже утворюються молоді підковки.
Двокрилі плоди різняться у кожного виду. У клена польового (білого) крила під прямим кутом, він прекрасний весняний медонос. У звичайного (гостролистого, великого) - листя більш темне, квітки, як одно-так і двостатеві, розміщені в багатоквіткових прямостоячих щіткоподібних голих суцвіттях; крила під тупим кутом. Він – гарний медонос і пилконос.
Явір – білий клен, яворина, клен несправжньо-платановий. Його квітки – жовто-зелені крилатки, розходяться широкими крилами під гострим кутом.
Дуже цікавий і геть не схожий на інші клени – татарський, або чорноклен (він же неклен, караяч). Невисоке дерево, до 6м. дещо схоже на кущ, листя видовжене цілісне, геть не кленове.
Ясен – чоловіче дерево, мужності, Геракла. У нього квітки зібрані в більш-менш щільні волосисті суцвіття одностатеві чи двостатеві. Плід однонасінна сплюснута лінійно-ланцетовидна крилатка, часто гвинтоподібно закручена.
У квітні-травні з’являються скромні квіточки на хвойних деревах.
Сосна запилюється вітром і змушена продукувати величезну кількість пилку, джерелом якого є чоловічі світло-жовті суцвіття – шишечки, які знаходяться в основі молодих пагонів. Кожна шишечка менша горошинки, але їх дуже багато, сидять групами, мають вигляд китиці і їх добре видно навіть здалеку. Жіночі суцвіття – шишечки червонуватого кольору, мають вигляд маленьких зерняток, розмір яких дорівнює шпильковій голівці. Шишечки складаються з покровних лусок, в пазухах яких сидять насінини.
Жіночі шишечки з’являються у травні на кінці пагонів. Цікаво, що запліднення відбувається лише влітку наступного року, тобто через 13 місяців після цвітіння. А насіння в них дозріває лише в грудні – через 5 місяців після запліднення, а розкриваються шишечки тільки навесні – у квітні-травні.
У смереки жіночі шишечки пурпурова-червоні або зеленкуваті. Поряд з ними можна побачити величезну кількість чоловічих квіток червонуватого кольору, які мають вигляд колосків.
А ось у ялиці шишки не звисають, як у ялини, а тирчать вверх.
Зараз у нас як у селищі так і намежі Верхніх та Нижніх Сірогоз з’явився ялівець, можжевельник. Він має войовничий вигляд бо його голкоподібні тверді шпильки дуже колючі й подібні до невеликих світло-зелених із синім відтінком тригранних багнетиків. Його чолові квіточки продовгуваті й рудуваті сидять на кінці гілочок, а жіночі – дрібні у вигляді кількох лусочок в міру дозрівання стають м’ясистими зростаються й утворюють ягодоподібний пахучий плід – шишкоягоду.
Придивіться уважно навколо себе, цей світ-квіт вартий того.
Не забывайте делиться материалами в социальных сетях!