Дивосвіт бражників

---

Кінець жовтня... Трави стоять пожухлі, прив’ялі, чорні. Зрідка жовтіють поодинокі квітки льонку, синіють дрібні, зовсім не такі як влітку, сокирки та петрів батіг. Останні маленькі герої, що протистоять холоду й пітьмі. Звеселяє картину невеликий метелик. Ось він завис над квіткою, демонструючи під сірим піджачком верхніх крилець яскраво рожеві нижні. Попив, не сідаючи нектар і тут же швидко й весело перелетів на наступну квітку. Та це ж бражник!
Ця випадкова зустріч переповнила чашу моїх вражень і змусила взятися за перо.
Бражники – досить розповсюджені нічні, точніше, присмеркові метелики. Їх чимало видів: винний, липовий, молочайний, тополиний, олеандровий, сосновий і т.д. Це метелики різних розмірів та кольору, але їх легко розрізнити за крилами, що нагадують крила реактивного літака.
Частіше всього ми бачимо бузкового бражника. Влітку цих сутінкових метеликів багато. За розмахом крил вони приблизно такі, як і наші найбільш розповсюджені денні метелики: біла капустянка та червонясті адмірал, жалібниця або перламутрівка. Товстенькі, на відміну від своїх денних родичів, вони цілими зграями пурхають над квітником біля Скорботної матері. Ось ці товстопузі створіння зависають над квіткою, нагадуючи колібрі чи мініатюрний вертоліт, й, висунувши довгий хоботок, п’ють нектар. В деякі роки їх сотні, тисячі. Справжнє свято життя в надвечір’ї.
Ввечері з тихим гулом вони залітають в кімнату і ціпеніють при включеному світлі. Тут же, прикривши свої яскраві спіднички (нижні крила) під скромно забарвлені верхні, стають схожі на звичайну міль, тільки значно більшу. І лише два види, хоботний та джмелевий бражники, літають і вдень. Когось з них я й бачив погожої осінньої днини.
В окремі роки бражників розводилося сила-силенна. Вони зграями кружляли в пришкільному парку, залітали в хати. В цей час було багато й гусені. Пам’ятаю, як вони суцільним потоком перелазили Дем’янівську дорогу, коли ми мандрували до Огуза. Спочатку ми старанно об’їжджали їх велосипедами. Та скоро гусені стало так багато, що ми їхали по суцільній ковдрі, яка тут же заповнювалася новими прибульцями.
Це відтворило в пам’яті й дитячі спогади про велику, в палець товщиною, гусінь зеленого, синього й навіть чорного кольорів, з «хвостом» та великими «очима». То була гусінь бражників. Її розміри сягають до 12–15 см завдовжки, з S-подібним рогом на кінці тулуба. Якщо гусінь потурбувати, вона починає активно розмахувати «хвостом» або набирає позу сфінкса. У деяких видів на задній частині тіла намальовані великі плями, що нагадують очі. Бажаючих потурбувати цю гусінь не так уже й багато.
А ось зустріч з іншим видом – це вже подія, яка запам’ятовується. Велике сильне створіння, залетівши в кімнату, швидше нагадувало кажана чи птаха. Воно вражало не лише своїм розміром та швидкістю, а ще й тихим, але чітким басовитим гудінням. Коли метелик сів, то на спині в нього видно світлу пляму, яка нагадує людський череп, а в деяких екземплярів під ним ще можна помітити й схрещені кості. То ж не дивно, що цього метелика на багатьох європейських мовах звуть «мертва голова», іноді – «адамове яблуко».
А ось спроба сфотографувати мертву голову закінчилася конфузом. І це при тому, що я вже знав про одну особливість цього метелика. Бражник цілком пристойно заліз на підставлену гілочку. А ось коли я її спробував підняти, метелик заверещав, і досить голосно. Від несподіванки я впустив паличку. Справді, важко уявити більш німу істоту, ніж метелик. А тут такий вереск. Було чому здивуватися.
Справа в тому, що мертва голова – єдиний вид наших метеликів, який має голос. Вона подає скрипучі звуки, або, як ще пишуть, стиха підвиває. За це її іноді звуть «метеликом-вовком». Потривожений метелик може спромогтися й на досить сильний звук. Так що злякатися не дивно. Вчені довго не могли розгадати, чим же співає бражник. Комахи, крім метеликів, – досить голосисті тварини. Вони дзвенять і ногами, й крильцями. А ось мертва голова «співає», як і ми, тобто глоткою. Швидко втягуючи й випускаючі повітря. Для чого це їй потрібно?
Бражники – великі ласунки. Вони просто чманіють від меду. Метелики проникають у вулики й «випивають» меду більше власної ваги. Часто це для них закінчується трагічно. Бджоли їх убивають. Але не завжди. Гудіння бражників нагадує голос бджолиної матки. Отож їй іноді вдається ввести бджіл в оману.
В давнину в Україні був звичай ставити на ніч біля покійника блюдце з розбавленим медом. Для того, щоб душа набралася сил перед дальньою дорогою. Мабуть, люди бачили «душі», які прилітали до меду.
Бражник мертва голова – один з найбільших метеликів нашої фауни. До його розмірів ми ще повернемося. Біда цього бражника в тому, що він любить відкладати яйця на листя картоплі, яку ми щедро обробляємо отрутохімікатами.
Добре пам’ятаю, як в дитинстві до нас в хату пізно ввечері залетів гігантський метелик. Зараз я знаю, що це була грушева сатурнія, або велике нічне павичеве око – найбільший метелик не лише Європи, а всього велетенського Євразійського материка. Зустрічається він і у нас, на півдні України. Коли ми включили світло, метелик закляк. Тут його накрили друшляком, щоб вдень добре роздивитися. Коли про нього згадали, він відклав яйця й був мертвий. «Мабуть, помер з голоду», – вирішили сім’єю.
Сатурнія, як і бражники, активні в сутінках. На світлі вона ціпеніє. Кілька років тому я цим скористався, підставив гілочку під приблудне павичеве око, переніс його куди треба й сфотографував.
Сатурнія грушева теж мала відношення до мальовничої уяви наших предків. Адже саме на родовому дереві, – а зазвичай це столітні груші, – мешкали душі пращурів в теплу пору року (до Покрови), а потім відлітали в Ирій.
Якщо за розміром крил до 16 см велике нічне павичеве око є найбільшим метеликом Євразії, то за вагою мертва голова йому не поступається. Розмах крил мертвої голови 12–13 см, товщина тулуба приблизно така ж як і в сатурнії, тобто близько 15 мм, а ось довжина тулуба сягає 6 см, а в сатурнії лише 4,5 см. Вага мертвої голови близько 5 грамів. Приблизно стільки ж важить найлегший з наших пташок, королик, у якого ще є чарівна українська назва «золотомушка». Сатурнія легша й більш граціозна. Пояснюється це дуже просто. Павлиноочка в стадії метелика зовсім не їсть. У неї навіть немає відповідних органів. Так що ми даремно хвилювалися за нашу полонянку.
Ці метелики – справжні діти кохання. Спаритися й відкласти яйця – ось їхнє єдине завдання. Й природа добре потурбувалася, щоб жодна самка не залишилася безплідною. На безпрецедентну здатність щойно народжених самок сатурнії приваблювати самців звернув увагу ще видатний французький ентомолог Жан-Анрі Фабр. Він же довів, що самці реагують виключно на запах. Якщо в самки виділити її пахучу залозу, то всі самці будуть кружляти навколо залози, зовсім не звертаючи увагу на самку, яка знаходиться поруч. Більш того, ніякими найміцнішими сторонніми запахами самців не можна збити з пантелику. Через 50 років український учений з майже таким же прізвищем, Фабрі, доказав, що самці відчувають запах самки з віддалі до 8 км. Причому погодні умови – сонце, туман, і навіть напрям вітру, – ніщо не може зупинити самця в польоті до жаданої цілі.
Сучасні ентомологи знають, що запах метелики сприймають своїми розкішними вусами-антенами. При чому ці вусики вузько спеціалізовані, вони здатні відчувати лише запах самки. В той же час, завдяки цим антенам метелики не лише відчувають запах, вони точно вловляють його напрям і, як вважають дослідники, отримують своєрідне «нюхове» зображення предмета. Вважається, що потяг до приємних, але не «корисних» запахів дістався нам від наших віддалених сотнями мільйонів років предків. Взагалі щодо механізмів передачі й відчуття запахів, в тому числі їх значення в житті людини, нинішні вчені знають багато, але розуміють не більше, ніж Аристотель. Єдиної загальновизнаної теорії запахів, здатної пояснити всі наукові факти, немає.
І якщо як рекордсмену по відчуттю запахів сатурнії немає рівних, то бражники значно перевершують її за льотними можливостями. По-перше, бражник –чудовий гелікоптер. Він підлітає до квітки, зависає над нею й своїм довгим хоботком п’є нектар. При цьому він може відлетіти вбік чи навіть назад. При кінозйомці видно, що крила метелика в цей час роблять хвилеподібні коливання. Якщо поглянути на бражника, що сидить, то своєю формою він нагадує сучасний реактивний лайнер типу «Конкор» чи ТУ–144. Бражники можуть літати зі швидкістю до 15 метрів за секунду й пролітати за добу до 1200 км. Якщо порівняти розміри літаків та метеликів, то відносна швидкість польоту буде в бражників в десятки разів більшою, ніж у будь-якого сучасного реактивного літака. Бражники, що живуть в Криму та на Кавказі, залітають в Санкт-Петербург та країни Балтії. Ці феноменальні можливості наших метеликів доводять до розпачу фізиків-теоретиків.
Верхні крила бражників захисного сірого кольору, вдень вони вдало маскуються, і їх важко помітити. Дуже гарний яскраво зелений олеандровий бражник, який зустрічається в Криму. А ось на крилах сатурнії виразні великі «очі». Вони нагадують совині й відбивають охоту в пташок поласувати здобиччю. Всі великі види бражників, а також павичеві очі (а їх кілька видів денних та нічних), віднесені до Червоних книг України та Європи. Так що не варто турбувати, нищити чи колекціонувати цих рідкісних гарних і цікавих комах. Хай вони радують і наших нащадків.

Бражник хоботник (языкан)	Бражник винный средний	Бражник сиреневый	Бражник глазчатый
Бражник ночной павлиний глаз	Бражник липовый	Бражник карликовый	Бражник мёртвая голова
Бражник олеандровый	Бражник осиновый	Бражник зубокрылый	Бражник тополёвый