lik

Родзинки-ізюминки

Життя минає просто, як і все,
Воно колись нас в Вічність віднесе.

Завмерла, вмерла вічна Візантія,
Перетворилась в камінь на віки.
Вона життя убила, вбила мрії,
Лишилися порожні балачки.
Застигло все, перетворившись в догми
В страшні, смішні, Середні ті віки.

По-другому не бывает –
Самый лучший умирает,
Самый худший остается.
Точка…

Приближаемся к началу,
Приближаемся к финалу,
К обнулению основ.
- Будь готов!
- Всегда готов!

Как же быть, мой юный друг?
Я устал от зимних вьюг,
Притомился я в пути –
Дальше некуда идти.
Выручай, наш старый дом!
Мне уютно будет в нем.
Отдохнем…

Я виразів у слові,
Я відтворив у дітях –
У цьому суть Любові,
З якою варто жити.

Ковід зникне зі Щурем,
Заживем ми з Бугаєм.
Потечуть Молочні ріки
Нам на радість та на втіху.
Мої рідні Сірогози¹
Враз забудуть сльози й грози.
З Новим роком всіх вітаю,
Щастя й радості бажаю!
______________________________

¹ Сірогози – Жовтий Бик; Тафрос –
Бик, звідси Таврія; Тілець –
астрологічний символ України.

2 Проголосовало

Избранное: стихи о жизни и смерти

Автор имеет исключительное право на стихотворение. В можете поделиться ссылкой на материалы на сайтах и в социальных сетях!

© lik :
Современная поэзия
У стихотворения 348 читателей.
Комментариев: 1
2020-12-31

Подборка стихотворений по теме Родзинки-ізюминки - Современная поэзия. Краткое описание и ключевые слова для стихотворения Родзинки-ізюминки из рубрики Современная поэзия : Маленькі вірші про життя, своєрідний звіт у віршах за минулий рік. Життя колись нас в Вічність віднесе. У цьому суть Любові, з якою варто жити. Вона життя убила, вбила мрії. Ковід зникне зі Щурем, заживем ми з Бугаєм. Проголосуйте за стихотворение: Родзинки-ізюминки

Стихотворения из раздела Современная поэзия:

Смакую...

Вірші про маленькі й великі радості життя. Мені смакує ще моє життя. Смакує світ цей різнокольоровий, і я смакую цю чудову мить.

Не пересіяти життя

Вірш про те, що життя не можна пересіяти, як поле. Не пересіяти життя і не переорати. Валентина Хлопкова.

Пам'яті Юлії

Вірш летять лелеки. Летять із вирію лелеки, ніщо не згине в небуття. Це безкінечний ланцюжок життя. Вони із нами, доки ми живі.

Лінія життя

Вірш про минулий час. Чарівний, незворотній то був час, на подвиги нас кликав й перемоги. Такий чудовий промайнулий час наповнив нашу пам’ять і альбоми. Чарівлива музику «колись», коли і сніг

«Повітря димне попіл кружить...»

Вірш про спогади дитинства і сільського затишку, про просте й ясне життя. І це життя, просте і справжнє, Чи ще відчую я колись? Олександр Конопля.

Современная поэзия

Добавление комментария

Ваше Имя:
Ваш E-Mail: