Пунктик

      
 

В мого сусіда є один постійний пунктик:
- Ти розумієш, вони собі все залишили, як і раніш. Привілеї… пенсії… спеціальне обслуговування… дачі на морі… службові машини…
Я сміюся:
- Не перебільшуй… кожний повинен перти свого плуга… Знаєш, як це важко - нарешті зрозуміти, що йому вже можна довірити місто… область… державу… усіх нас… Ти після роботи, якщо вона в тебе є, йдеш додому, по дорозі вип`єш кухоль пива і все. А йому треба сидіти в кабінеті, сушити за нас усіх голову, відключати теплу воду, щоб залатати дірку в бюджеті, слухати, як всі проклинають за це, і потім поїхати у Крим на оце остогидле ласкаве море… з усією сім`єю…
Сусіда не погоджується зі мною:
- Ні, не вірю я їм…
А я так не вважаю. Вони, що, не наші кадри? Ото побачив по телевізору мати Ткаченка, така ж селянка, як і усі ми, з бурякового поля, видно, і не вилазила. І зрозумів отого академіка, так і він сам каже:
- Я оцей народ ось де бачив…
Вчора їхав тролейбусом п`ятою маркою, до себе у мікрорайон, дивлюсь, на площі Леніна сів у вагон Кучма. Став біля мене, стоїть, помовчав і каже:
- Я оце повернувся до вас своїм другим обличчям. Тепер трусюся із вами.
Ну, що ж, вийшли на Ладозькій, пішли у гастроном, дружина сказала купити хліба на вечерю, і Кучма зі мною:
- Мені теж дружина наказала купити хліба… Слава Богу, є гривня з копійками у кишені…
Потім пішли до пивбару, на останні копійки взяли по кухлю пива, стоїмо, розмовляємо, Кучма і каже:
- Оце порадилися з дружиною і вирішили взяти субсидію, як не як а заощаджемо вісім гривень вісімдесят дев`ять копійок в сімейному бюджеті… На оці гроші, знаєш, ого-го!
- Молодець, - кажу я, - ти ще порадь таке зробити Івану Степановичу та Лесю Танюку. А то вони до цього не додумаються.
Відчуваю по всьому - наша людина! Дбайлива…
Тільки підхожу до свого будинку, бачу, а на стадіоні біля школи в білих тапочках бігають Пустовойтенко із Ющенком. Обмінюються досвідом. Чути навіть про що вони там говорять:
- Тільки думати про народ…
- Аякже, а я це підняв зарплатню службовцям…
- Оце про народ і усе…
- Аякже… і пенсії їм же…
- Якщо не народ, то хто ж?
- І скорочення кадрів…
- І я за скорочення… оце тільки спочатку знову усіх прийняти на роботу…
Ну, думаю, тепер у нас все буде гаразд! Так вони гарно біжать удвох, у тапочках, що задивився, а на повороті, бачу, до них і Потебенько із Дурдинцем приєднались… нещасні…
Прекрасно розумію їх, хочуть ще довго служити народові.


3 Проголосовало
Избранное: юмор
Автор имеет исключительное право на стихотворение. Перепечатка стихотворения без согласия автора запрещена и преследуется...
В можете поделиться ссылкой на материалы на сайтах и в социальных сетях!
  • © shevchenko :
  • Юмор
  • У стихотворения 81 читателей.
  • Комментариев: 4
  • 2021-02-02

Стихи.Про
Подборка стихотворений по теме Пунктик - Юмор. Краткое описание и ключевые слова для стихотворения Пунктик из рубрики Юмор : Нескінченна естафета політичного біга по кругу. Привілеї… пенсії… спеціальне обслуговування… дачі на морі… службові машини… Я сміюся: - Вони, що, не наші кадри? Тільки думати про народ на останні копійки… І скорочення кадрів. Оце тільки спочатку знову усіх прийняти на роботу. В білих тапочках бігають, хочуть ще довго служити народові. Проголосуйте за стихотворение: Пунктик

Стихотворения из раздела Юмор: Юмор

  • Безух Юрий Валентинович Автор offline 3-02-2021
Віталій Іванович, шановний, дякую. Ви дату не поставили, бо ця естафета не має кінця.
  • Виталий Шевченко Автор на сайте 3-02-2021
Шановний Юрій Валентинович, дякую за відгук! Дійсно, немає кінця. Але колись таки наступить!
  • Светлана Скорик Автор offline 4-02-2021
Какая прелесть... Вы удачно придумали написать в стиле сказочки про белого бычка.
  • Михаил Перченко Автор offline 8-02-2021
Виталий, продолжай в таком духе. У тебя здорово получается Созрел прыщ юмора.- прорвёмся.
 
  Добавление комментария
 
 
 
 
Ваше Имя:
Ваш E-Mail: