shevchenko

Пунктик

В мого сусіда є один постійний пунктик:
- Ти розумієш, вони собі все залишили, як і раніш. Привілеї… пенсії… спеціальне обслуговування… дачі на морі… службові машини…
Я сміюся:
- Не перебільшуй… кожний повинен перти свого плуга… Знаєш, як це важко - нарешті зрозуміти, що йому вже можна довірити місто… область… державу… усіх нас… Ти після роботи, якщо вона в тебе є, йдеш додому, по дорозі вип`єш кухоль пива і все. А йому треба сидіти в кабінеті, сушити за нас усіх голову, відключати теплу воду, щоб залатати дірку в бюджеті, слухати, як всі проклинають за це, і потім поїхати у Крим на оце остогидле ласкаве море… з усією сім`єю…
Сусіда не погоджується зі мною:
- Ні, не вірю я їм…
А я так не вважаю. Вони, що, не наші кадри? Ото побачив по телевізору мати Ткаченка, така ж селянка, як і усі ми, з бурякового поля, видно, і не вилазила. І зрозумів отого академіка, так і він сам каже:
- Я оцей народ ось де бачив…
Вчора їхав тролейбусом п`ятою маркою, до себе у мікрорайон, дивлюсь, на площі Леніна сів у вагон Кучма. Став біля мене, стоїть, помовчав і каже:
- Я оце повернувся до вас своїм другим обличчям. Тепер трусюся із вами.
Ну, що ж, вийшли на Ладозькій, пішли у гастроном, дружина сказала купити хліба на вечерю, і Кучма зі мною:
- Мені теж дружина наказала купити хліба… Слава Богу, є гривня з копійками у кишені…
Потім пішли до пивбару, на останні копійки взяли по кухлю пива, стоїмо, розмовляємо, Кучма і каже:
- Оце порадилися з дружиною і вирішили взяти субсидію, як не як а заощаджемо вісім гривень вісімдесят дев`ять копійок в сімейному бюджеті… На оці гроші, знаєш, ого-го!
- Молодець, - кажу я, - ти ще порадь таке зробити Івану Степановичу та Лесю Танюку. А то вони до цього не додумаються.
Відчуваю по всьому - наша людина! Дбайлива…
Тільки підхожу до свого будинку, бачу, а на стадіоні біля школи в білих тапочках бігають Пустовойтенко із Ющенком. Обмінюються досвідом. Чути навіть про що вони там говорять:
- Тільки думати про народ…
- Аякже, а я це підняв зарплатню службовцям…
- Оце про народ і усе…
- Аякже… і пенсії їм же…
- Якщо не народ, то хто ж?
- І скорочення кадрів…
- І я за скорочення… оце тільки спочатку знову усіх прийняти на роботу…
Ну, думаю, тепер у нас все буде гаразд! Так вони гарно біжать удвох, у тапочках, що задивився, а на повороті, бачу, до них і Потебенько із Дурдинцем приєднались… нещасні…
Прекрасно розумію їх, хочуть ще довго служити народові.

3 Проголосовало

Избранное: юмор

Автор имеет исключительное право на стихотворение. В можете поделиться ссылкой на материалы на сайтах и в социальных сетях!

© shevchenko :
Юмор
У стихотворения 238 читателей.
Комментариев: 4
2021-02-02

Подборка стихотворений по теме Пунктик - Юмор. Краткое описание и ключевые слова для стихотворения Пунктик из рубрики Юмор : Нескінченна естафета політичного біга по кругу. Привілеї… пенсії… спеціальне обслуговування… дачі на морі… службові машини… Я сміюся: - Вони, що, не наші кадри? Тільки думати про народ на останні копійки… І скорочення кадрів. Оце тільки спочатку знову усіх прийняти на роботу. В білих тапочках бігають, хочуть ще довго служити народові. Проголосуйте за стихотворение: Пунктик

Стихотворения из раздела Юмор:

Закон Єфремова

Запорожці сміються. Байка про народних депутатів і привілеї. Нарешті! – каже мені. - Дожились! Депутати, оці недоторканні, вирішили знімати з себе привілеї. Будуть приймати закон… добровільно

"Некошеной травой пробежать по полю..."

Про інтелигентів і партію. Юмор і сатира. Ванька відбив у секретаря парткому його жінку. Тепер, зрозуміло, секретар парткому люто ненавидить усіх інтелігентів, минулих, теперішніх і майбутніх.

"Вечной мужественности взмах..."

Письменник завжди тримає руку на пульсі. Я ж вже готовий письменник. І досвід в мене великий є, і знань потрібних теж багато. Можу вже писати! Віталій Шевченко

Сучасне оповідання

Якщо щось піде не так, звалимо на Парасюка!Віталій Шевченко

Трупи як форма народного життя

Трупи як форма народного життя. Тримаємося на останніх рубежах! Віталій Шевченко

Юмор

Безух Юрий Валентинович 3-02-2021

Віталій Іванович, шановний, дякую. Ви дату не поставили, бо ця естафета не має кінця.

Виталий Иванович Шевченко 3-02-2021

Шановний Юрій Валентинович, дякую за відгук! Дійсно, немає кінця. Але колись таки наступить!

Светлана Скорик 4-02-2021

Какая прелесть... Вы удачно придумали написать в стиле сказочки про белого бычка.

Михаил Перченко 8-02-2021

Виталий, продолжай в таком духе. У тебя здорово получается Созрел прыщ юмора.- прорвёмся.

Добавление комментария

Ваше Имя:
Ваш E-Mail: