Трупи як форма народного життя

Вранці він підліз до дружини і заспівав їй у вухо:
– Дорогенька, ти знаєш, на Толоці, де ми були з тобою вчора, продавалася книга «Іван Франко від А до Я», це перша енциклопедія про нашого класика. Може, купимо?
– Ні, – рішуче відмела його спроби дружина, – яке «від А до Я», в мене немає взуття на ноги, а вже зима наближається. А ти лізеш із своїми книгами, совісті в тебе немає!
Коли були на Толоці, то він цієї енциклопедії не бачив, а то б купив, бо гроші якраз на неї були, 151 гривня. А так купив іншу книгу, англійського історика Лоренса Різа «Друга світова війна за зачиненими дверима. Сталін, нацисти і Захід», де мова йде про білі плями в історії війни.
Книга гарна, заплатив 70 гривень, і тепер не хватає на Франківську енциклопедію.
За сніданком дружина спитала:
– А ти чув, що казав міністр Рева, товариш самого Гройсмана?
– Ні, не чув. А що? – поцікавився він.
– Хто отримує 3200 гривень пенсії, той виживаючий біологічний матеріал! – засміялася дружина.
– А в кого менше? – здивувався він.
– Той вже труп, ходячий труп, – дружина подивилася на нього і додала: – Грошей на книгу не дам. І не милься!
– А може щось придумаємо? – з надією сказав «виживаючий біологічний матеріал».
– Пішов ти знаєш куди? – гаркнула дружина.
– Знаю. У «Каблучок». Раз потрібно, то купимо тобі тухлі.
Дружина не чекала таких слів і не стала далі лаятись із «виживаючим біологічним матеріалом», посміхнулася йому і додала:
– Тоді ми з тобою будемо обидва трупа.
– Ну і грець із ним! – підтримав він свою дружину, – а енциклопедію купимо, коли отримаємо пенсію.
І обидва «трупи», по класифікації народного міністра, заспішили у «Каблучок».

06.11.2016 р.