Освідчення в любові

Дописувачу до уваги Саме цікаве в кінці розвідці! Там де згадується Андрій Рубльов!

Як передплатити газету у цьому океані видань, що з усіх сторін накочуються на Вас, пропонуючи себе:
- Передплатіть, будь ласка, і ви будете з усіма новинами… які ми придумаємо для вас…
- Надайте перевагу нашому виданню, «Червоний ґудзик», і ви отримаєте найсвіжіші новини від Семененка «со товаріщі».
- Ви знаєте, як завойовувати жінку з усім її одягом і без?.. Тоді передплачуйте наше видання!
- Я, свята особистість, тільки вас приведу до райських кущів!
- Только ми сможєм навесті порядок в странє, чітайтє і подпісивайтєсь на нашє офіціальноє ізданіє «Известия для Малороссии»!
І ось так двічі на рік ви стаєте перед важким вибором:
- Що передплатити?
Розгубитися тут дуже просто, коли не розумієш що до чого, коли відірвався від рідної землі, мови і народу, серед якого маєш честь бути. І тоді серед цього розмаїття знаходиш ту єдину газету, яка буде тобі до душі, яка кожним свіжим номером відкриє тобі шлях до глибин народної пам`яті, яка розповість тобі про те, що відбувається в державі, у мистецьких сферах, розповість про призабуті або невідомі факти з життя видатних людей України, словом, відкривши шпальти газети, ви поринете у прекрасний світ надзвичайного феномена, яким є українська культура.
Це газета «Культура і життя». Років десять вже спливло з тих пір, як я відкрив для себе цю українську щотижневу газету, кожний номер, який я отримую в кінці тижня, розповідає мені, що робиться у культурному житті в Україні і поза її межами. З цікавістю читаю історичні розвідки, серед них би я відзначив професора Дмитра Степовика, який вміє своїми публікаціями донести до читача оту невловиму межу між звичайним життям людини і тою духовністю, яку вона набуває, прилучаючись до духовної культури, яку започаткував ще Ісус Христос.
Прочитую також історичні розвідки і повідомлення гарного журналіста і чудового дослідника Станіслава Змієвського. Стільки невідомого і цікавого розповів він, задовольняючи і мої потреби у проникненні до таїн життя і творчості знаних і незнаних одеситів.
Золоті пера, які згуртувалися навколо редактора газети Володимира Бурбана, - Іван Ковба, Василь Заєць, Людмила Чечель, Марія Литвин, Микола Сергійчук, - фахово, із знанням справи і просто по журналістські чудово розповідають мені, читачу, про це калинове диво, якою є наша славна Україна, про те, що наші жінки найкрасивіші та найкращі у цілому світі, що історія наша сягає таких глибин, що сусіди наші тільки те і роблять, що намагаються весь час привласнювати її собі, що найталановитіший наш народ, - у пустелі встромить гілляку в землю і вона росте!
А чудовий «Наш Пень-клуб», очолюваний шановним Борисом Стативкою, скільки там природного українського гумору, смієшся не пересмієшся! Так і бачиш отих січових писарів, які хитро посміхаючись у вуса, пишуть можновладцям чергового листа, щоб ті не забували про свої обіцянки, коли билися за владу, бо народ усе бачить і розуміє!
Не можу не написати і про чудові матеріали із номера у номер в цьому році про нашого генія Миколу Гоголя. Народився він на землі українській, щоб смішити і тривожити сумління людське, бо коли людина відчуває все, що навколо нього відбувається, співчуває кожному, хто біля нього з`являється, то в цьому йому допомагає наш Гоголь. І по словах і ділах зразу видно людину(можновладця, чиновника чи найперших осіб держави), чи читали вони Гоголя, чи ні!
І тому завершуючи своє освідчення у любові, бажаю моїй газеті «Культура і життя» продовжувати тримати такий високий рівень а також доброго здоров`я і успіхів у всьому всім журналістам-січовикам на чолі з гетьманом журналістики Володимиром Бурбаном.
Не можу не написати про те, щоб я хотів прочитати на шпальтах газети.
Це в першу чергу розповідь-дослідження із світлинами Володимира Суботи про будинок «Слово» українських письменників 30 – х років, де жив і загинув Микола Хвильовий.
Крім того, у чудовій книзі – дослідженні Дмитра Степовика «Історія української ікони Х-ХХ століть» (Київ,»Либідь»,2004р., видання друге, стереотипне), я вичитав таке(дозволю собі зацитувати): «Ще показовішою є постать Андрія Рубльова(близько 1360 – 1430рр), якого російське мистецтвознавство без належних підстав відносить до «великих російських іконописців». Тимчасом останні спостереження показують, що Андрій Рубльов – це волинянин із селища Рубельки біля Володимира-Волинського(аргументована публікація на цю тему – Тетяни Галькун та Анатолія Якуб`юка «Андрій Рубльов:міфи і реальність» у волинській газеті «Віче» за 12 січня 1996р.)» (стор.39). Тому у мене пропозиція – або передрукувати в газеті цю статтю волинських дослідників, або, ще краще, видрукувати репортаж про це село Рубельки, якщо воно збереглося і взагалі про цю місцину, де з`явився на світ такий феномен, як Андрій Рубльов.
А на останок доповім, що закінчую, «не потому, что осознал, а потому, что иссяк…»


04.06.2009р.
Не забывайте делиться материалами в социальных сетях!
Свидетельство о публикации № 18432 Автор имеет исключительное право на произведение. Перепечатка без согласия автора запрещена и преследуется...


Стихи.Про
Дописувачу до уваги Саме цікаве в кінці розвідці! Там де згадується Андрій Рубльов!
Краткое описание и ключевые слова для: Освідчення в любові

Проголосуйте за: Освідчення в любові



  • Михаил Перченко Автор offline 21-02-2021
Нема народу, який би не любив і не хизувався би своєю Батьківщиной. І націоналізм має при цьому сенс, доки він не споріднюється з ксенофобієй і геноцидом.
 
  Добавление комментария
 
 
 
 
Ваше Имя:
Ваш E-Mail: