Засідання літо при Запорізькім відділенні Конгресса литераторов Украины, КЛУ, присвячене доповіді "Сучасна проза і тенденції її розвитку". Віталій Шевченко.
Мабуть, це незвичайне явище, коли збираються разом десятка два людей, об’єднаних однією метою – творити Словом, писати, знову ж таки Словом відтворювати той світ, який навколо усіх нас обертається, чи був до нас, а ми з усією силою, даною Богом, нашим талантом намагаємося зробити це якнайкраще, можливо, навіть краще, ніж ті, хто був до нас, як кажуть науковці, – наші попередники.
І нічого, що кожний з нас бачить своє, тільки те, на що відгукнеться його душа, оця неповторна іпостась, єдина у цілому світі. І хай у тому символічному окопі буття застрягли двоє бійців, кожний із своєю правдою, зовсім не здогадуючись, що правда одна, єдина на всіх, вона або є, або її немає.
Подібне я побачив на черговому засіданні Запорізького відділення Конгресу літераторів України, що зазвичай проходить третього четверга кожного місяця. Зібралися люди, які закохані у красне письменство, які завмирають над чистим аркушем паперу, передаючи йому найпотаємніші свої відчуття, думки, бажання.
З деяких пір засідання проходять цікаво і досить змістовно. І ось цей четвер об’єднав усіх конгресменів і просто тих, хто бажав почути, що відбувається у сучасній прозі та ознайомитися з основними тенденціями її розвитку.
Доповідь, яку зробив доцент кафедри російської філології Запорізького Національного університету Олександр Муравін, так і називалася: «Современная проза и основные тенденции её развития». Олександр Володимирович зупинився на сучасному етапі російської літератури, розповів про ті тенденції, які відбуваються сьогодні в ній, намагався простежити ті шляхи, по яким вона може розвиватися в майбутньому, окреслив найбільш відомих сучасних представників російської літератури.
Один із співдоповідачів, Андрій Вахляєв-Висоцький, ґрунтовно доповнив доповідача, оповівши присутній аудиторії про нові тенденції розвитку сучасної прози і наголосивши при цьому цілком слушну думку, що завжди в сучасній літературі було так: пишуть багато і різного, а залишається тільки справжня література. Час відсіює слабе і залишає талановите і вічне.
З цим цілком погоджуюся, бо так воно і є.
Вашому покірному слузі було доручено зробити стислий аналіз розвитку сучасної української літератури. Оскільки був обмежений часом, прийшлося пунктирно намітити шляхи української літератури у ХХ столітті, підкресливши, що все почалося із «Синьої книжечки» Василя Стефаника, так само, як колись було підкреслено, що вся російська література вийшла із «Шинели» Гоголя.
Час летить швидко, і сьогодні на терені сучасної української літератури працюють багато різних майстрів, які сповідають різні творчі напрямки, але я вважаю, що обов’язок письменника – доносити до людей правду, навіть тоді, коли вони не хочуть її чути.
Це заповідав нам один із найвидатніших російських поетів і громадських діячів ХХ століття Олександр Твардовський. І його життя і творча праця у журналі «Новый мир» підтверджують це. І я горджуся тим, що все своє життя стояв неухильно на цих позиціях.
Керівники нашого обласного відділу Конгресу – Світлана Скорик, Тетяна Окунєва та Маргарита Мислякова – роблять дуже важливу справу, гуртуючи наші творчі зусилля навколо себе, на дорозі до істини, і ці заняття допомагають членам Конгресу відточувати свої вміння на шляху відтворення життя народного.
23.06.2013 р.
Не забывайте делиться материалами в социальных сетях!
Конгресса литераторов Украины,
