Ключі

Лиши ключі… Закінчився твій час,

Вже ген за небокрай течуть тумани,

Добіг кінця всесонячний сеанс,

І вітру подих, і терпкий, і п’яний,

Заплутався у ницім бур’яні –

І припадає до землі… Між стебел

Таємний скарб залишено мені,

Під листом під сухим… Гукну до тебе,

Моє ти літо-літечко сумне, –

Метеликом до квітки пригорнися,

У сутінку хай маком спалахне

Й зігріє душі молода зірниця.

Нас, може, вже й не стане уночі…

Он вересень усівся на порозі.

Лиши ключі… Лиши мені ключі.

Піду по скарб, поки іти у змозі.

Вірш літечко, 11.11.2023 р.