Моя Голгофа

Йду на Голгофу. Що там жде – я знаю.

Колючка терну серця дістає.

Мов хрест, любов над світом воздвигаю, –

Хай дивляться, у кого очі є!

Хай слухають, хто має вуха чути,

Як полум’я любові гоготить!

За нього навіть чашею цикути

Готова я щомиті заплатить.

Такий вогонь! – не втримати руками.

Свічуся на Голгофі, мов маяк.

Хто не любив, жбурне у мене камінь

Від заздрощів, що сам не вміє так.

Душа від страху не втече у п’яти.

Я не здригнусь, не відхилюсь від них.

Я на хресті любові розіп’ята

Цвяхами поглядів цікавих і масних.

Впадуть мені в лице, немов дубові,

Тверді слова, липучі, як смола.

Але в священнім полум’ї любові

Згорять усі насмішки і хула.

І я на глум той тільки посміхнуся,

Бо так люблю, як люблять тільки раз.

Я в полум’ї Голгофи вознесуся

Над цілим світом, що в гріхах погряз.

Моя Голгофа – долі перехрестя.

Ця висота хрестами розцвіла.

Приймаю на Голгофі я безчестя,

Щоб чистою моя любов була.

Моя Голгофа вірш