"Вплела печаль в коралове намисто..."

* * *

Вплела печаль в коралове намисто,

як листопад струсив останнє листя.

Жене байдужо вітер по спіралі,

а я збираю залишки коралів:

любов, розлука, зрада, Божа кара –

розсипавсь білий світ, немов Стожари!

Зів'яле листя, тьмяне, сіро-біле,

тавром лягло на найчистішім тілі.

Розсіється туман над сонним містом,

і я, безгрішна, загублю намисто.

...Жевріє згадка – та чому так часто?

Мабуть, ти справжнє і єдине щастя...

Любов зрада вірш