"Із щебету, зітхань..."

* * *

Із щебету, зітхань, із сліз, і мрій, і сенсів

Тчуть солов’ї стрічки невгаданих пісень…

Під світлі дзвони – слухай-но лишень –

Надія оживе, прокинеться, воскресне.

Зелений світ, що весь уквітчаний, як Ладо,

Смарагдовим вінком, у бризках із троянд,

Розправить плечі, сонячний гігант –

І знов засяє нам життя ясна тріада.

В ній зорять Небеса, незбагнено-високі,

Як поле без кінця, без берегів ріка,

І жайвір в ній, і ластівка стрімка,

Веселковий розмай і гроз могутніх кроки.

В ній тішиться Земля в щасливому безсонні,

Засіяна зелом, у квітах без кінця,

В садах рясних, в житах і в пшеницях,

У Божім і в людськім – у вічному законі.

А ще – горить Любов: п’янка, земна й небесна,

У погляді, словах, у помаху крила

Пташиних зграй…

Розвіється зола.

І добра доля вже звиває перевесло.

01.06.2024

Вірш щаслива доля