Різдвяне

О, як сніг лоскотав обличчя!

Як санчата котились жваво!

Срібний місяць під руку з ніччю

милувався на ті забави.

У різдвяній цій круговерті

світ забув про свої печалі,

і ніхто не думав про смерть, і

тільки радість життя буяла.

А тим часом у крайній хаті

преставлявся сільський музика,

та домашнім велів мовчати –

лиш подати кохану скрипку...

Розсудив він мудро і просто

під останні хрипи стакато,

що у кожного горя вдосталь, –

нащо ж людям псувати свято?

Вірш різдвяна музика