Вірш про радість життя. Я дякую Богу за все в цьому світі. Наше суцвіття – це внуки і діти, і їм треба жити і вміти радіти. Радіти і жити! Вони нас крізь сльози учили любові. Вони нас навчили творити й любити, жити! І нам в нагороду їх радісні гени, вони в нашій крові. Життєвої жаги лишаймося вірні.

• 4
• Читателей: 136 комментарии:

Стихи о судьбах украинок. Дмитро Павлычко, перевод Павла Рыкова. Когда кочевник на базаре в Крыму бахвалился тобой. Уж лучше век прожить слепою, чем быть забавою живою, рабой салтановых утех. А ныне ты за ради денег в стамбульских продаёшь кофейнях несвежий хлеб своих грудей. Тебя упрёком не обижу.

• 11
• Читателей: 188 комментарии:

Вірш про потяг до неба, вірш про віру і надію. Хто бачить далі й вище хати, будує Всесвіту мости. Зір підійме до зірок, хто віру, мрію і надію наблизить зможе хоч на крок. Хто за сірим і буденним побачить світло і життя, до неба й сонця він зліта.

• 5
• Читателей: 182 комментарии:

Вірш про любов до рідного села. А щастя в мене все ж таки було: ношу в душі любов до цього краю, забуть не можу річку і село. Тут все моє – від першого кохання до святих могил. Життя буяє свіже і безкрає в місцях, де я був молодим. Оце і є для мене Україна. Все інше – навіть ліпше – не моє.

• 6
• Читателей: 182 комментарии:

Вірш про коротку осінню любов. Вік короткий в нашої любові. У осінніх квітів вік короткий, і в любові теж короткий вік. Вік короткий, а любов – не ваша!

• 2
• Читателей: 153 комментарии:

Вірші про запорізьких козаків, про похід на чайках. З яничарських морів та до рідного краю, не на Січ, а у вічність гребуть… Море дибить вали, мов коней норовистих, і не зна товариство, що Січі – нема. Не могили, а чайки степами пливуть… Олег Орач.

• 4
• Читателей: 229 комментарии:

Жартівливий вірш про вчителя. Переробка Заповіту Шевченка. Як умру, то поховайте мене біля школи. В учителя немає запасу. Всі турботи педагога вам, живим, покину. Ким же я твої уроки можу замінити? – плаче завуч.

• 4
• Читателей: 248 комментарии:

Вірш про бабку, вірш бабці, померла баба вірш. Все для діточок... Вірш про бабку сучасного київського художника і поета. Одгомоніла баба, стулила назавжди беззубий рот. Все вірила у воскресіння душ. Адлер Королів.

• 9
• Читателей: 239 комментарии:

Вірш про маму, вірш про вареники з вишнями. Мама варить вареники з вишнями у садку на відкритім вогні. Мама миску до столу несе: Ось свіженькі вареники, синку. Милується, як синочок вареники їсть. Звари, мамо, вареники з вишнями, як в дитинстві варила колись. Запорізький поет Олексій Кудря.

• 7
• Читателей: 329 комментарии:

Вірш що таке кохання... Любов із містики і фізики у час, коли й вода стає вином...

• 2
• Читателей: 1 336 комментарии:

Вірш про свято останнього дзвінка і прощання з першим вчителем. Перший вчитель – мов світило. Вчителю наш милий. Попрощатися несила. Дзвоника останнє свято…

• 2
• Читателей: 2 572 комментарии:

Вірш про любовні чари. Твоїх очей за чарами, не сплю ночей – покараний... Анатолій Мельник.

• 5
• Читателей: 2 473 комментарии:

Вірш про сільське дитинство та його цінності. Дитинство, золотиночки мої: шматок сільского хліба у руці. Раїса Пепескул.

• 2
• Читателей: 3 146 комментарии:

Вірш про війну, текст пісні про війну. Жінка, що зветься в народі – війна, вранці знялась – і на Схід. Я маю чужинку, що вкралась до мирних осель, відвести подалі від наших земель.

• 9
• Читателей: 3 485 комментарии:

Вірш про ненависть до ближнього, яка затьмарює душі і серця сьогоднішніх громадян. Іржа роз’їла душі і серця, затьмарила і розум, і свідомість. Валентина Хлопкова.

• 3
• Читателей: 2 761 комментарии: