Монолог біля новорічної ялинки

1

Зіллються годинника стрілки

в цілунку на мить лиш одну –

і Новий рік радісно й стрімко

постане на світлім кону.

Знов стрілки закрутяться в колі,

рахуючи ночі і дні.

Нові нам напишуться ролі

у п'єсі, де ми головні.

Приспів:

Загадаю бажання

я у ніч новорічну

під щасливе мовчання

в дивну мить опівнічну:

розлучить нас не зможуть

хай вокзали й причали,

щоб ми рік новий кожен

лиш удвох зустрічали.

2

Заміна старих декорацій –

і знову наш вихід на кін.

Покотиться хвиля овацій,

як музика, нам навздогін.

В цю ніч новорічну жагучу

я, може, уперше збагну:

ти граєш, коханий, блискуче

в житті моїм роль головну.

3

На хвойнім настояна трунку,

ця ніч повна чар і чудес.

Щось дивне ховають лаштунки,

та наша – найкраща із п'єс.

Ми знову зустріти готові

дні злетів, падінь і тривог.

Під музику ніжну любові

танцюємо тільки удвох.

4

Я хочу, щоб в щасті і горі

ми разом були, як тепер.

Нехай не міняє акторів

Бог – наш головний режисер.

Хай п'єси сторінка остання

не скоро відкриється нам.

А ніч новорічну й світання

розділимо знов пополам.