Світ краси

СЛІПОТА ДУШІ

Що хочеш у мене проси,

Але не нав’язуй ідею,

Що мало на світі краси,

Яку оспівали Орфеї.

Куди ти дивилась в житті,

Що так ослабіла очима?

Нічого немає чистіш,

Ніж сонця та дощику рима,

Ніж опера вітру в грозу,

Ніж танець кульбаби на лузі,

Де хміль обнімає лозу,

Опеньок куняє в картузі.

Хіба це тобі не краса?

Ти чимось за неї платила?

Ніколи не плюй в небеса

Й на землю, що все породила.

ПЛАЩАНИЦЯ ЛЮБОВІ

Плащаниця любові мене огорта

від вечірніх вогнів у сріблястих віконцях,

муркотливої пісні старого кота

і дитини, що грається променем сонця,

від духмяного вітру, земного тепла,

від тополі, що в небо закинула віти.

Це життя, захлинаючись, як я пила

із блакитного келиху білого світу!