Дещо про вічне

* * *

Гурти, громади, колективи, зграї,

Вам добре там, де натовп всіх єднає.

Стоїть музика, на кургані грає,

Він тільки з степом й Богом розмовляє.

Йому, звичайно ж, треба глядачі,

Але найкраще – тільки для душі.

* * *

Онуку

Крізь твої малесенькі зірниці

Вічність задивляється на нас.

* * *

І чапають воли

Сумирні і спокійні,

Чалапають вони

Із думой про своє.

Й наздоганяє їх

Сучасність швидкоплинна,

Шалена, наче гріх, –

Й все далі відстає...

* * *

Господь сидить в брилі

На пасіці, де груші,

Й бджолина метушня

І весь широкий світ

Цікаві, бач, Йому.

Ще бавиться Він ним.

* * *

Коли весь світ хитається туманно,

Тоді вві сні до мене входить мама.

Таке у нені вічне ремесло.

Коли в душі іржа, а серці сутінь,

Вона пісні співає призабуті,

Щоб світлом серце знову проросло.

* * *

Ще рум’яніє осінь на вустах,

А голову вкривають сніговії.

Іще блищить при світлі сонця шлях,

Та даль уже рожево туманіє.

* * *

Кожен вибирає сам для себе

Зоряні чи зорані світи.

Кожному дається по потребам –

В землю або в Вічність перейти.